Бенфорд поглянув на Нейта з-поміж башт-близнюків звалених газет і папок, як той середньовічний алхімік, що загубив філософський камінь.

— Вам подобається це гівно, так? — сказав Нейт.

— Я очікую, що ти побореш свою невизначеність. Якщо не можеш, так і скажи відразу.

Бенфорд кинув на Нейта сердитий погляд.

— Ну то як би ти зробив? — сказав Бенфорд, кидаючи йому кістку.

Нейт вдихнув і спробував очистити думки від Домініки.

— Це повідомлення свідчить про те, що вони й досі не здогадуються про МАРБЛа, про те, хто він такий.

— І яким же чином ти дійшов до цього? — спитав Бенфорд.

— Єгоров вигадує різні варіації з історіями про ЛЕБЕДЯ для різних начальників відділів. Це вказує на те, що він ще в пошуку.

— Що ще? — сказав Бенфорд.

— Якщо Єгоров згодував барій своїм високопоставленим керівникам, це значить, що він зрештою зможе отримати результат, якщо один з варіантів відгукнеться.

— І? — сказав Бенфорд.

— А це означає, що він має когось в уряді США, уповноваженого почути один з цих варіантів і відзвітувати. У Розвідувальній Спілці. ЛЕБІДЬ?

— Можливо, — сказав Бенфорд. — Що ще такого в повідомленні може допомогти нам у пошуках ЛЕБЕДЯ?

Нейт ще раз опустив погляд, затим звів на Бенфорда.

— Підкажіть, — сказав Нейт.

— Назаренко.

Нейт ще раз проглянув повідомлення. Зненацька звів голову.

— Ми знаємо варіант, який оголосили Назаренку, — сказав Нейт, — тож почнемо поширювати його, обачно відслідковуючи, кому можемо його підкинути. Назаренкові шанси зненацька міняються, маємо, звідки починати, обмежений список людей.