***

Закриті сесії СКРК, присвячені обговоренням «справ розвідки», проводили в кабінеті 216 будівлі Сенату імені Гарта на Констітюшн-авеню. Позначена в адресних книгах Конгресу як СГ — Сенат Гарта, — ця будівля була дев’ятиповерховою вежею з чорного скла і мармуру, зовсім не така, як елегантніші неокласичні сенатські будівлі імені Дірксена та Рассела. Бенфорд приїхав сам, перетнув високий атріум і вийшов на сходи до другого поверху. В кабінеті 216 він спершу увійшов у приймальню, записався в охоронця за стійкою і здав мобільний телефон. Крізь відчинені сірі сталеві двері Бенфорд ступив до зали засідань. Він прийшов зарання, і в залі не було нікого, крім асистентів, що розкладали папки на місцях, розташованих на підвищеній дубовій платформі. Атож, платформа на підвищенні, подумав Бенфорд. Сенатори ж бо люблять дивитися на доповідачів з висоти.

Плетиво мідних дротів, що повсякчас пульсували енергією, невидиме за мармурово-дерев’яними панелями стін, оповивало стелі та підлоги зали засідань, аби застрахуватися, що коли клямки щільно замкнуть сталеві двері, прилігши до мідної пружини довкола рами, жодні звуки не проникнуть і не покинуть залу.

У 1980-х, у спробі підслухати важливі засідання СКРК, росіяни спланували операцію залишити в залі пристрій для запису, який можна буде забрати пізніше: проста техніка, щоб обійти той електронний пояс вірності. Цей зухвалий план зіпсував прибиральник, який знайшов пристрій (приклеєний під стільцем у галереї для слухачів під час однієї з доволі рідкісних відкритих сесій комітету) і заніс до поліції Капітолію, котра відразу ж передала його ФБР. Замість того, щоб замінити пристрій і роками годувати совєтів дезінформацією, подумав Бенфорд, оглядаючи урочисту кімнату, у ФБР неабияк зраділи «іноземній знахідці» — пристрою для підслуховування, залишеному супротивником, — і розчавили той пристрій на друзки п’ятою, змарнувавши таку нагоду.

Бенфорд був єдиним, хто сидів за столом для доповідачів. Асистент поставив перед ним картку з його ім’ям. На вимогу членів СКРК Бенфорд що три місяці проводив брифінги з контррозвідки, і це була сесія, дозвіл на відвідування якої мало лише п’ятнадцять членів комітету. Сенатори, давно звиклі до того, що навколо них кружляють асистенти, з неохотою підкорялися вимозі не допускати до зали сторонніх. Це мало гарантувати, що не буде зроблено взагалі жодних записів.

Члени СКРК рідко пропускали Бенфордові щоквартальні брифінги, які, зазвичай, вважалися найстислішою і водночас найінформативнішою презентацією, доступною будь-де все­редині Розвідувальної Спілки. Всі члени комітету, крім одного, ставилися до нього з повагою. Здавалося, лише сенаторка Стефані Буше з Каліфорнії чаїла неприязнь до доповідачів РС, особливо якщо ті були з ЦРУ. Коли члени зійшлися до кімнати і почали розсідатися, Буше поглянула на Бенфорда і скривилася. Бенфорд проігнорував її й зробив нотатку на полі свого зведення. Члени комітету сіли, помічників вислали, двері зачинили. Коли двері замкнулись, над ними загорілася маленька зелена лампочка. Голова сказав просто «Містере Бенфорд», аби показати, що час починати.