Генерал сказав, що переїхав до цього помешкання після смерті дружини, не міг повернутися до попередньої квартири. Обміняв її на цю маленьку, відносно сучасну, відносно тиху, недалеко від центру; звідси видно зелень уздовж річки. Він не сказав Домініці, що пакетні передачі даних, спрямовані з вікна вітальні цієї квартири на дванадцятому поверсі, винятково гарно приймав американський супутник.

Він налив два бурштинові келихи солодкого молдовського вина. Кухня мала раковину, маленький холодильник, який гув, коли відчиняли двері, і плиту на три конфорки. Домініка сперлася на плиту і проголосила тост за вдалий результат їхньої операції. Генерал був розслаблений, вона це бачила. Випромінював тепле пурпурове світіння, що виходило з його глибин.

За цей короткий час, проведений у квартирі Корчного, Домініка відчула непідробну приязнь до нього. Окрім його явної технічної вправності й непоясненних інстинктів, він ставився до неї з повагою, навіть добротою, мовби співчував тому, що їй довелося знести. А ще була його відданість їй. На зустрічі у відділі Корчной захистив і підтримав коментар Домініки стосовно операції. Насправді взагалі заступився за неї. «І де ж ти був усе моє життя?» — подумала вона, знову згадавши батька. Подвійна гра, в яку вона грала, зробить йому боляче, якщо випливе на поверхню, можливо, навіть прискорить кінець його кар’єри. Цікаво, чи зрозуміє він її мотиви?

Готуючи вечерю, Корчной розпитував у Домініки про неї, про її родину. Поза межами дисципліни й протоколів посади вона говорила вільно, пристрасно, про своїх батьків, про балетну школу, про те, з яким задоволенням відкривала для себе Захід. Гельсінкі здався їй дивом, їй захотілося подорожувати світом. Ось так розмовляючи з ним, вона майже й забула, як же бреше йому. Вона прогнала цю думку подалі від себе.

— Але в Гельсінкі з тобою щось сталося, — сказав Корчной, пораючись біля кухонного столу. — Розкажеш мені про це?

Вона завагалася, збираючись із думками й дивлячись, як він нарізає помідори, часник і цибулю, щоб протушкувати їх у сковороді з гарячою оливковою олією. «Udivitelno, як дивно, він вміє готувати італійські страви», — подумала вона. Кухня відразу ж сповнилася ароматом.

— Американського добровольця, якого я допомагала курирувати, — сказала вона, осушуючи свій келих, — заарештували за кілька хвилин після передачі документа. Резидент був єдиною особою, яка знала про зустріч. Ніхто не міг зрозуміти, як це сталося. Природно, що запідозрили найгірше: ніби це я злила інформацію американцям.