З’явився Едмонд і похитав головою.

— Мене нервує, коли розумні люди вживають слово «Творець»… — Він добродушно знизав плечима. — Я розумію: вони так роблять, бо просто не мають нормального пояснення того, як виникло життя. Але повірте мені: якщо ви шукаєте якусь невидиму силу, яка створює порядок у хаотичному всесвіті, то відповідь буде більш прозаїчна, ніж Бог.

Едмонд показав усім папірець, на якому були насипані залізні ошурки. Після того він підклав під нього великий магніт. Ошурки одразу вирівнялись, утворили організовану дугу.

— Ось, невидима сила щойно організувала нам ошурки. Це Бог? Ні, це електромагнетизм.

Тепер Едмонд опинився біля великого батута. На його поверхні були розкидані десятки різнокольорових кульок.

— Ось перед нами хаотично розкидані кульки, — промовив він, — але якщо я зроблю оце… — Едмонд поклав на край батута кулю для гри в кеглі, і вона покотилась еластичним матеріалом. Велика куля продавила батут — і розкидані дрібні кульки покотилися в заглибину й утворили коло навколо великої. — Їх організувала рука Божа? — Едмонд витримав паузу. — Теж ні… просто гравітація.

Тепер камера наблизилася до нього.

— Отже, виходить, що життя — не єдиний приклад упорядкованості у всесвіті. Неживі молекули весь час складаються у складні структури.

На екрані з’явився колаж фотографій: вихор, сніжинка, хвилясте русло річки, кристал кварцу, кільця Сатурна.

— Як ви бачите, іноді всесвіт організує матерію — здається, це пряма протилежність ентропії. — Едмонд зітхнув. — То що ж? Усесвіту більше подобається порядок — чи хаос?

Знову з’явився Едмонд. Тепер він ішов стежкою до славнозвісного купола Массачусетського технологічного інституту.

— Більшість фізиків стверджують, що відповіддю є хаос. Ентропія справді панує, і всесвіт постійно дезінтегрується в бік безладу. Сумна думка… — Едмонд помовчав і з усмішкою подивився на глядачів. — Але сьогодні я прийшов сюди зустрітися з перспективним молодим фізиком, який вважає, що є поворот… такий поворот, який може нам дати розгадку таємниці першопочатку життя.

——

«Джеремі Інґленд?»

Ленґдон був вражений: він зрозумів, якого фізика Едмонд має на увазі. Молодий — тридцять із чимось — професор Массачусетського технологічного інституту зараз став гордістю бостонської наукової спільноти: він збурив світ, започаткувавши нову галузь біології — квантову.

За збігом обставин, Джеремі Інґленд і Роберт Ленґдон навчалися в тій самій приватній школі — Академії Філіпса в Ексетері, і Ленґдон уперше дізнався про молодого фізика з часопису тієї школи «Наші випускники». Стаття називалася «Адаптивна організація під дією розсіювання». Хоча Ленґдон лише проглянув її й далеко не все зрозумів, але професорові стало цікаво, що його однокашник є водночас і блискучим фізиком, і вірянином — ортодоксальним юдеєм.