Ленґдон почав розуміти, чому Едмонда так зацікавила праця Інґленда.

На екрані з’явився ще один чоловік, позначений як фізик Александер Ґросберґ з Нью-Йоркського університету.

— Ми покладаємо великі надії, — промовив Ґросберґ, — що Джеремі Інґленд визначив глибинний фізичний принцип, який спричинив появу життя і його еволюцію.

Ленґдон, почувши це, випростався, Амбра теж.

З’явилось інше обличчя.

— Якщо Інґленд зможе довести правдивість своєї теорії, — промовив лауреат Пулітцерівської премії історик Едвард Дж. Ларсон, — то його ім’я пам’ятатимуть вічно. Він може опинитися в одному ряду з Дарвіном.

«Боже мій». Ленґдон знав, що Джеремі Інґленд здіймає хвилю цікавості, але це вже було цунамі.

Карл Франк, фізик із Корнелльского університету, додав:

— Кожні приблизно тридцять років людство робить велетенський крок уперед… І, напевне, це один із таких кроків.

На екрані замигтіли заголовки:

ЗНАЙОМТЕСЯ: ВЧЕНИЙ, ЯКИЙ МОЖЕ ДОВЕСТИ, ЩО БОГА НЕМАЄ

ПОРАЗКА КРЕАЦІОНІЗМУ

ДЯКУЄМО ТОБІ, БОЖЕ, — АЛЕ ДАЛІ ПІДЕМО БЕЗ ТЕБЕ

Заголовки йшли один за одним разом із уривками статей з великих наукових журналів. Усі проголошували те саме: якщо Джеремі Інґленд зможе довести свою нову теорію, то висновки будуть вибухові — не тільки для науки, а й для релігії.

Ленґдон подивився на останній — з інтернет-часопису Salon від 3 січня 2015 року.

БОГ ВИСИТЬ НА ВОЛОСИНІ: НОВІ БЛИСКУЧІ НАУКОВІ ДОКАЗИ ВЖАХНУЛИ КРЕАЦІОНІСТІВ І ХРИСТИЯНСЬКИХ ФУНДАМЕНТАЛІСТІВ

Молодий професор Массачусетського технологічного інституту завершує працю Дарвіна — і загрожує зруйнувати все, чим дорожать консервативні ідіоти.

На екрані знову з’явився Едмонд: він кудись ішов коридором університетського наукового комплексу.

— То який же велетенський крок уперед так лякає креаціоністів?

Едмонд радісно всміхнувся й зупинився біля дверей з табличкою: ENGLAND LAB@MITPHYSICS.