Світло ліхтарика стало тьмяне. Сідав уже другий комплект батарейок. У запасі ще два, а потім їй залишиться постійна темрява. Цього разу Метті не панікувала, тягнучись до пакета, відкриваючи нові батарейки. «Я це вже зробила, отже, зможу зробити знову». Відкрутила ковпачок, спокійно дістала старі батарейки, поставила нові. Загорілося яскраве світло — тимчасове відтермінування тієї довгої ночі, наближення якої вона боялася.
«Бережи світло, бережи, скільки зможеш». Вона вимкнула ліхтарика й лежала в темряві, поки страх наближався й тісніше огортав її своїми мацаками. «Ніхто не знає, — подумала вона. — Ніхто не знає, що я тут».
«Припини, Метті. Зберися. Ти єдина можеш себе врятувати».
Вона перевернулася на бік, охопила себе руками. Почула, як щось покотилося на підлогу. Одна із зіпсутих батарейок, з якої тепер немає жодної користі.
Жінка огорнула рукам живіт і подумала про розмови, які з нею вів викрадач.
Метті підтягнула коліна ближче і вдарилася ногою об щось, що покотилося далі. Вона сіла, увімкнула ліхтарика. Почала обмацувати все довкола, збираючи використані батарейки. У неї було чотири старі і ще дві нові в пакеті. Плюс дві в ліхтарику. Вона знову вимкнула його. «Бережи світло, бережи».
І в темряві почала роззуватися.
24
24
Доктор Джойс О’Доннел увійшла до конференц-залу відділу вбивств із таким виглядом, наче вона була тут головна. Її глянсуватий костюм від «Сент Джон», певно, коштував стільки, скільки Ріццолі витрачала на вбрання за весь рік. Тридюймові підбори підкреслювали і без того ставний зріст. Хоча за тим, як вона влаштовується за столом, стежили троє копів, вона не виказала жодного дискомфорту. Знала, як перетягнути на себе увагу — Ріццолі не могла не заздрити такому вмінню, хоч і зневажала цю жінку.