— Що це?

— Вам відомо про Національний інформаційно-кримінологічний центр ФБР? У них є база даних людей, що зникли у всій країні.

— Так, я знаю про НІКЦ.

— Ми провели пошук за ключовими словами«жінка» й «вагітна». Ось що отримали від ФБР. Кожна справа в їхній базі аж до шістдесятих років. Тут усі вагітні жінки, які зникли на території континентальних штатів.

— Чому ви виділяєте вагітних жінок?

— Бо Ніккі Веллс була на дев’ятому місяці вагітності. Карен Седлер — на восьмому. Вам не здається, що це — жахливий збіг?

О’Доннел розгорнула теку, побачила сторінки роздруківок. Підняла здивовані очі.

— Тут же десятки імен.

— Зважаючи на те, що в цій країні щороку зникають тисячі людей. Якщо час від часу зникне вагітна — це дрібна цятка на загальному тлі, вона не викличе особливої тривоги. Але якщо одна жінка зникає раз на місяць протягом сорока років, картина починає вимальовуватися.

— Ви можете пов’язати якісь із цих справ з Амальтеєю Ленк або її кузеном?

— Саме тому ми вас і покликали. Ви провели з нею більше десятка сеансів. Вона нічого не розповідала про свої мандри? Де жила, де працювала?

О’Доннел закрила теку.

— Ви просите порушити конфіденційність між пацієнтом та лікарем. Для чого це мені?

— Бо вбивства досі тривають. Вони не скінчилися.

— Моя пацієнтка нікого не може вбити. Вона за ґратами.

— А її партнер — ні.

Ріццолі схилилася вперед, ближче до жінки, яку так зневажала. Але зараз О’Доннел була їй потрібна й огиду вдалося вгамувати.

— Звір зачаровує вас, правда ж? Ви хочете знати про нього більше. Хочете залізти йому в голову, зрозуміти, що його заводить. Ви любите слухати деталі. Ось чому ви маєте нам допомогти. Аби додати ще одне чудовисько до своєї колекції.

— Що, як ми всі помиляємося? Може, Звір — просто витвір нашої уяви.

Ріццолі глянула на Фроста.