Але Кевін у це не вірив.

— Мабуть, напишуть, що вибух газу абощо. А справжні події закопають так глибоко, що скоріше Джекі Кеннеді визнають даллаським стрільцем, ніж це все випливе.

І, мабуть, він має рацію.

Звісно, вони не можуть бути впевненими на 100 %, тому поводитимуться й надалі обачно, але тиск зараз значно зменшився. Алекс знала, що почуватиметься так легко, ніби в неї під шкірою — шар гелію, якщо колись спроможеться повірити в те, як їм поталанило.

Після обіду Волькстафф зняв шви з вуха Алекс, похваливши Деніела за тверду руку, коли Алекс зізналась, що це його заслуга. Алекс була приголомшена тим, як спокійно до всього ставився старий сивий чоловік. Жоден із них не намагався пояснити свої дивні поранення чи вигадати яку-небудь історію, щоб усе приховати, а Волькстафф не ставив жодних запитань і не виказував жодного очевидного зацікавлення. Він жодним словом не прокоментував те, що Кевін мав би загинути у в’язниці, хоча, як пошепки розповів їй Деніел, він нібито був на похороні Кевіна. Волькстафф розпитував лише про деяких знайомих із дитинства, зокрема про тваринок, з якими вони колись знались. Незважаючи на те, що Алекс тільки трішки навчилась розпізнавати любов, їй здалося, що вона, мабуть, теж трішки закохується у Волькстаффа.

Одначе мешкати довічно в лікарні для тварин вони не могли. У Волькстаффа були й інші пацієнти. По кількох хвилинах обговорювання варіантів, Вал здивувала Алекс тим, що знову запропонувала їм свою оселю, знову в тому ж таки розкішному пентхаусі, адже зараз там безпечно. Звісно, за гроші. Кевіна, здавалось, така її пропозиція шокувала найбільше.

— Не зазнавайся, — мовила вона до Кевіна. — Я хочу пса. І мені справді подобаються Алекс і Денні. Майже настільки, наскільки я тебе терпіти не можу. — Потім вона поцілувала його, достатньо довго, аби всі оточуючі стали почуватись ніяково. Волькстафф увічливо відвернувся, а ось Алекс просто спостерігала. Вона так ніколи й не збагне, що Вал знайшла у Кевінові.

«Отже-е-е…» — повів Кевін.

Алекс відірвалась від свого заняття; власне, вони ще не збирали речей. Кевін-ледащо стояв, схопившись за верхню балку, у одвірку кімнати, у якій завжди мешкали Алекс і Деніел, поки гостювали у Вал. На мить Алекс відчула безпідставні ревнощі до всіх високих людей загалом. Останнім часом це відчуття не рідкість, зважаючи на те, якими велетнями вона зараз оточена. Вона приховала це відчуття.

— Що, отже?

— Як минула ваша зустріч сьогодні? Що ви з Волькстаффом вирішили?

Про те, де зараз Деніел, йому навіть питати не довелось, адже гучність, з якою Деніел наспівував серенаду в душі, обернулась би йому великим клопотом, якби сусіди в цім будинку мешкали ближче. Бон Джові ще не процитовано; утім, здається, зараз він цілком тішився композицією «Shot Through the Heart»[9]. Алекс не розуміла, що в ній захопливого, але намагалась не дратуватись через неї.