Він, ніби кахикнувши, гаркнув, немов відповівши їй. А потім, знову опустившись на чотири лапи, швидко пішов до Кевіна; умостившись біля нього, він лизав його шию знову й знову.

Алекс була ошелешена, коли Кевін заговорив. Наркотики, які вона дала йому, мали б відключити його на… власне, вона й гадки не мала, скільки часу спливло. Її мозок був надто виснажений навіть для простого додавання.

— Агов, друже, привіт, — промовив він своїм звичним голосом — занадто голосно. Його голос лунав неймовірно жваво, з огляду на те, як мало почуватись його тіло. — Що, скучив за мною? Молодець. Ти розказав їм, що трапилось? Я знав, що ти зможеш.

— Кев? — спитав Деніел. Алекс твердо поклала руку йому на чоло, побачивши, як він сіпнувся, ніби хотів підвестися.

— Денні? — майже прокричав Кевін. Волькстафф, хрокнувши, перевернувся на другий бік.

Кевін підтягнувся, здригнувшись.

— Мабуть, тобі не варто ворушитись… — повела Алекс, а коли він взагалі знехтував нею: — Та хоч на ноги не ставай!

— Я в нормі, — фуркнув Кевін.

— Ти — йолоп, — різко заговорила Вал. — Замри на дві секунди.

Вал уже зняла те дивне авангардне вбрання для бігу штибу сарі й зараз була зодягнена у спортивний костюм та футболку. Вона вийшла у двері, на яких зазначалось «ФОЙЄ». Кевін спантеличено чекав, сидячи на лінолеумі й однією рукою спершись на стіну. Вона повернулась майже негайно, штовхаючи перед собою офісне крісло на коліщатках, її обличчя набуло розсердженого виразу. Якби у Алекс залишилась хоча б крапля сил, вона б заздрісно зітхнула. Вал мала вкрай чудний вигляд як на людину із зібраним у високий хвіст волоссям, без макіяжу, яка спала не більше, ніж усі вони.

— Я майже впевнена, що візків вони тут не мають, але наразі вистачить і цього, — мовила Вал. — Сідай.

Незважаючи на те, що голос у неї був украй роздратований, вона подала йому обидві руки, щоб він піднявся. Він зашипів і захитався, коли його підошви торкнулись землі, але щойно сівши, почав відпихатись ногами, аби підкотитись ближче до Деніела.

— Ей, припини, — застерігала Вал. Вона направляла крісло, везучи по кімнаті, поки Кевін обережно тримав ноги на кілька сантиметрів над землею. Вал спинилась, коли Кевін опинився поруч із Алекс. Алекс, шарпаючи, відступила на крок, аби пропустити його.

Кевін приголомшено витріщався на розплющені очі Деніела й гарний колір обличчя. Обережно від погладив братове волосся, не приховуючи свого страху торкнутись якоїсь іншої частини його тіла.

— Скидається на те, що твоя отруйниця виконала свою справу, — грубувато промовив Кевін. — Хоча той твій швед, що вже почав був лисіти, мені не надто сподобався.