Птах кружляв раз по раз, і хоч істота була високо над ними, Гарпер відчула на своєму обличчі жар. Тоді птах похилився набік — почав поволі відлітати геть, змахуючи крилами й лишаючи охоплений вогнем потрощений катер позаду.

Гарпер дивилася птахові вслід, коли зловила себе на думці, що їй чомусь не так холодно у стегнах. Їх огортало якесь липке, неприродне тепло.

У неї відійшли води.

Пологи

Пологи

Вода вже не здавалася такою буремною, коли Гарпер опинилася в ній. Жилет ніжно підіймав її на гребні хвилі, а тоді вона поволі скочувалася буруном донизу. Ці рухи ледь не заколисували дівчину, вона геть не відчувала морської хвороби. А може, їй просто було байдуже, настільки вона змерзла. Жінка не відчувала кінцівок: ані ніг, ані рук. Ніяк не могла припинити клацати зубами.

Рене закліпала очима й почала хапати ротом повітря, струшуючи головою. Жінка роззирнулася, кидаючи навсібіч злякані погляди. Окуляри Рене загубила.

— Що? Ми перекинулися? Ми...

Хвиля ляснула їй у лице. Жінка наковталася трохи води, закашляла, давлячись.

Гарпер насилу підпливла до жінки і взяла її за руку.

— Еллі! — прокричала вона. — Еллі, ти де?

— Тут! — вигукнула дівчина десь позаду Гарпер.

Шалено перебираючи ногами і змахуючи руками в повітрі, Гарпер поволі розвернулася на голос Еллі. Дівчина незграбно пливла до неї, тягнучи за собою брата за край жилета. Малий і досі спав; його пухке гладеньке обличчя було спрямоване до неба.

— Г-Г-Господи, — сказала Рене, опанувавши себе. — Т-т-так х-х-холодно. Що... що?

— Тебе нак-к-качали. Рагу. Хотіли нас убити. Джон. Джон, — Гарпер мусила спинитися і перевести подих.

Замість пояснювати на словах, Гарпер просто тицьнула пальцем на те, що лишилося від катера. Ніс судна вже пішов під воду, корма здійнялася в повітря. Великі іржаві лопаті гвинта, обвішані водоростями, повільно оберталися у темряві. Полум’я тріскало й шипіло, поки «Меґґі Атвуд» поволі занурювалася у воду. Стовп густого чорного диму здіймався в нічне небо. Тоді Гарпер перевела палець з охоплених полум’ям решток судна на Фенікса, від якого тепер лишилася тільки яскрава жовта цятка сяйва вдалині, подібна до світіння пасажирського літака.

Рене дивилася на неї геть розгублено. Дія дурману й досі не вивітрилася цілком, подумалося Гарпер. Жінка зараз навряд чи в стані скласти найпростіший логічний ланцюжок.

До них підпливла Еллі, взяла Гарпер за руку. Тепер вони трималися вервечкою, усі четверо, борсаючись у темній крижаній воді. З рота Гарпер йшла пара. А може, то був дим.