— Це на той випадок, якщо ти колись знову захочеш їх зробити. Якщо колись закортить скуштувати якийсь із наших старих смаколиків.

І ти дуже ввічливо сказала «дякую», але я була впевнена, що цю книжку покладуть на полицю і більше ніколи не візьмуть у руки.

І раптом мені стало до болю зрозуміло, чому лікарі не хотіли, щоб я приїжджала до тебе в гості: це ти не хотіла мого приїзду. Ти намагалась забути мене. Ти не знала, що насправді сталося в Спрінґ-Бруці, але розуміла, що це було щось погане, бачила, що ця тема неприємна для дорослих, і відчувала, що люди з більшим задоволенням говорять про інші речі. Отож ти рухалась уперед, пристосовувалась до нового життя. І я з приголомшливою ясністю зрозуміла, що ніколи не буду його частиною.

Вхідні двері розчинились, твої двоюрідні сестри маршем зайшли в будинок, тріумфально співаючи: «Дінь-Дон! Відьма мертва!», і прогупали сходами на другий поверх. Ти благально подивилась на батька, і його обличчя почервоніло. Він паленів од сорому.

— Це дуже неввічливо, — прошепотів він. — Меллорі й Адріан приїхали здалеку, щоб зустрітися з нами. Вони привезли тобі дуже щедрі подарунки.

Але я вирішила виручити тебе.

— Усе гаразд, — сказала я. — Я не проти. Чудово, що в тебе так багато друзів, Флоро. Я просто щаслива від цього. Біжи нагору й грайся з ними. Удачі тобі в першому класі, гаразд?

Ти усміхнулась і сказала:

— Дякую.

Я була б удячна ще й за обійми, втім, мені довелось задовольнитися швидким помахом руки з протилежного кінця кімнати. Ти помчала нагору за своїми двоюрідними сестрами, і я почула, як ти радісно приєдналась до них для фінальної пісні, перекрикуючи всі голоси:

— Дінь-Дон! Злюча відьма ме-е-е-е-е-е-е-ртва!

А потім уся ваша кімната сповнилася сміхом і вереском, а твій батько тим часом уважно розглядав свої черевики.

Він запропонував нам ще чаю і кави й висловив надію, що ми залишимось на обід. Пояснив, що твоя тітка Зої приготувала paprikas — щось схоже на тушковану козлятину з яєчною локшиною. Але я сказала, що ми вже, мабуть, підемо. Розповіла, що плануємо їхати в Канаду, збираємось подивитися на Ніагарський водоспад — і далі в Торонто. Ми з Адріаном ще трішки посиділи для годиться, а потім зазбирались іти.

Твій батько помітив моє розчарування.

— Можемо спробувати знову через кілька років, — пообіцяв він. — Коли вона підросте. Коли довідається про всю історію. Я знаю, що в неї виникнуть запитання, Меллорі.

Я подякувала йому за те, що він погодився на зустріч. Потім поцілувала його в щоку й побажала удачі.

@@@

Коли ми вийшли надвір, Адріан обняв мене за талію.

— Усе нормально, — сказала йому. — Я в порядку.

— Схоже, у неї все чудово, Меллорі. Дівчинка щас­лива. Вона живе на прекрасній фермі, з родиною, серед природи. Тут розкішно.

Знаю, що так і є, але все ж таки.

Гадаю, я сподівалася на щось інше.

Ми рушили звивистою доріжкою до Адріанової автівки. Він підійшов до неї з боку водія і відімкнув дверцята. Я вже збиралась узятися за ручку, коли почула позаду чиїсь швидкі кроки, приглушені гравієм, і відчула, як ти всім тілом з розгону врізалась у мої стегна. Я обернулась, а ти обхопила мене руками за талію, зарившись обличчям у живіт. Ти нічого не казала, але цього й не треба було. І я ще ніколи не була така вдячна за обійми.

Потім ти вирвалась і побігла назад до свого дому, але перед тим всунула мені в руки складений аркуш паперу — останній малюнок на прощання. І це була наша остання зустріч.

Але я знаю, що твій батько має рацію.

Колись у майбутньому, років через десять-двадцять, ти зацікавишся своїм минулим. Прочитаєш у Вікіпедії статтю про своє викрадення, познаходиш усі чутки про ту справу, навіть виявиш кілька невідповідностей в офіційному поліційному звіті. Ти замислишся над питанням, як це Максвеллам вдалося так довго дурити стількох людей або як це двадцятиоднорічна наркоманка змогла скласти докупи весь пазл. І в тебе з’являться запитання про те, що ж насправді сталося в Спрінґ-Бруці.

І коли такий день настане, ця книжка вже чекатиме.

І я теж чекатиму.

Вдячне слово

Вдячне слово

Я дуже радий, що Вілл Штеле та Дуґі Горнер погодилися намалювати ілюстрації в цій книжці — задовго до того, як у мене з’явився контракт, чи рукопис, чи навіть чітке уявлення про те, що це можуть бути за малюнки. Дякую, хлопці, за вашу віру в цей проєкт, за чудові ілюстрації і за те, що склали мені компанію під час карантину.

Докторка Джилл Воррінґтон поділилася цінними думками про залежність, одужання та знеболювальні препарати, які відпускаються за рецептами, а її дочка Ґрейс звернула мою увагу на деякі прикрі помилки в першому варіанті. Рік Чіллот і Стів Гокенсміт уважно прочитали мій твір і поділилися хорошими ідеями. Нік Окрент допоміг у дослідженні казок. Дейрдре Смерілло вирішувала юридичні питання. Джейн Морлі надала мені інформацію про біг на довгі дистанції. А Ед Мілано поділився додатковим поглядом на залежність та одужання.

Дуґ Стюарт — чудовий хлопець і фантастичний літературний агент. Він познайомив мене із Заком Ваґманом, прекрасним редактором, який запропонував багато слушних способів покращити цю книжку. На мою глибоку вдячність також заслуговують: Максін Чарльз, Кіт Гейз, Шеллі Перрон, Моллі Блум, Донні Нотцель та всі у Flatiron Books; Дарсі Ніколсон з Little Brown UK; Бред Вуд та всі з відділу продажів Macmillan; Сільвія Молнар, Даніель Буковскі та Марія Белл у Sterling Lord Literistic; Річ Ґрін і Еллен Ґолдсміт-Вейн у Gotham Group; Каспіан Денніс у Abner Stein; Ділан Кларк, Браян Вільямс і Лорен Фостер у Dylan Clark Productions; а також Менді Бекнер і Лія Ґао з Netflix.

Але перш за все я вдячний своїй родині, мамі (яка працювала нянею), сину Семові (бігуну по перетятій місцевості) та доньці Анні (яка малює, відколи змогла тримати олівець). Я не міг би написати цей роман без них. Як і без моєї дружини Джулі Скотт, якій присвячена ця книжка і яка володіє всією моєю любов’ю. XOXOXO. (Тричі обіймаю й цілую.)

Літературно-художнє видання

Рекулак Джейсон

Приховані малюнки

Роман

Головний редактор С. І. Мозгова

Відповідальний за випуск О. В. Приходченко

Редактор Л. М. Шуст

Художній редактор А. О. Попова

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор Ю. Є. Туманцева

Підписано до друку 21.11.2022. Формат 84х108/32.

Друк офсетний. Гарнітура «Century Gothic». Ум. друк. арк. 20,16.

Наклад 4000 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». Св. № ДК65 від 26.05.2000

61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано у АТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»

61011, м. Харків, вул. Різдвяна, 11.

Свідоцтво ДК № 7032 від 27.12.2019 р.

www.globus-book.com