РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ СЬОМИЙ,

РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ СЬОМИЙ,

у якому розказано про те, як Мартоха з Хомою сумлінно готувались до параду планет

Отже, Хома радився з Мартохою про майбутній парад планет, бо вже мали квапитись, бо не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий, а діло ждати не любить. Та й у цьому ділі не можна не порадитись, бо з парадом планет краще сім разів одміряти й лише раз відрізати, бо парад планет — це вам не скребковий транспортер на корівнику чи макробіотичний дзен, це вам не машина часу чи історія з тракторозавром, бо парад планет — це й справді вінець титанічних зусиль старшого куди пошлють в ім’я науково-технічної революції, космічний гімн творчому генію Хоми Хомовича з яблунівського колгоспу «Барвінок»!

Гаразд поміркувавши, Хома з Мартохою спочатку замислили провести затемнення Сонця. Авжеж, хай Місяць заступить Сонце посеред білого дня. Довгими зимовими вечорами, коли надворі завивав вітер, б’ючи сніговою крупою в шибки, вони вдвох знай гомоніли про сонячні плями та хромосферу, про фотосферну грануляцію та сонячну корону в максимумі і в мінімумі сонячних плям. Із їхніх язиків так і злітали протуберанці спокійні й активні, іонізація верхніх шарів земної атмосфери, небесний екватор і точка весняного рівнодення, екваторіальні координати Сонця й нахил земної осі. Перебиваючи одне одного, гомоніли про Місяць у фазі першої чверті й про різкі тіні на місячній поверхні, про місячну орбіту й місячну дорогу, про геоцентричну й геліоцентричну швидкість Місяця, про зміну місячних фаз і місячні кратери. Опівночі, попивши холодного узвару, щоб трохи остудити розпашілі від балачок язики, вони від руки креслили докладні схеми повного сонячного затемнення, малювали фази сонячного затемнення в Яблунівці в різні моменти московського часу, а також схеми для Тихого океану, для Південної і Центральної Америки, для Філіппінських островів, для міста Жданова і міста Єйська.

Міркуючи над рухом Місяця й над рухом Землі, що відбуваються в одному напрямку, Хома підраховував швидкість пересування місячної тіні по земній поверхні і — завжди педантично точний біля скребкового транспортера на корівнику! — щось там наплутав із геоцентричною швидкістю Місяця і лінійною швидкістю точок земної поверхні в напрямку руху місячної тіні. Завжди метка на око Мартоха, без якої Хома був завжди як без рук, дала опівночі своєму чоловікові таких чортів, що побудила всіх собак на кутку.