А на ту машину часу точили зуби любителі всяких прожектів та авантюр. Активізувалась група неофашистів у Бонні, шкодуючи, що витвір грибка маслючка досі не потрапив до їхніх рук, а якби потрапив, то чом би не спробувати повернути назад колесо історії? Еге ж, чом би не сісти в машину часу й не гайнути під Сталінград, бо колесо новітньої історії поверталося саме під час другої світової війни... Авантюристи іншого толку мріяли повернути зовсім інше колесо історії — під Ватерлоо. Знаходились такі, що з допомогою машини часу збирались повертати колесо історії під Бородіном чи на полі Куликовому!.. Дехто мав наміри скромніші, скажімо, хотів зустрітися з царицею Нефертіті, не відаючи до пуття, чим така зустріч може йому загрожувати...

Всіх тих курйозних бажань не перелічити. Деякі соціальні утопісти наївно шкодували, що перша модель машини часу, сконструйована старшим куди пошлють, украй недосконала, що на ній можна подорожувати тільки в минуле. А їм, звичайно, прагнулось у майбутнє, кортіло бодай одним оком зазирнути на кілька десятків років уперед, у третє тисячоліття нашої ери. Й чи на отій машині часу не можна — одне за одним — переїхати в майбутнє відразу всьому людству, так щоб оте славне майбутнє стало реальним, об’єктивним сьогоденням? Мовляв, щоб прийти на все готове, без затрати фізичних і розумових сил одержати завтрашні блага, завтрашні здобутки техніки, науки, мистецтва, демократії. Що можна сказати на такі бажання? Тільки те, що утопісти завжди зостаються утопістами — хай то буде епоха Оуена чи Фур’є, хай то буде епоха старшого куди пошлють Хоми Хомовича.

В американському журналі «Ньюсуїк» появилася стаття колишнього радника вашінгтонської адміністрації, з яким старший куди пошлють зустрічався під час своєї поїздки за океан. Зазнавши поразки на виборах, він несподівано розжився на сенсаційне хобі. Радник не став писати мемуари про безглузду внутрішню й зовнішню політику свого уряду, бо навряд чи така писанина знайшла б попит, а захопився колекціонуванням усіляких придибенцій і чудес Хоми Хомовича Прищепи з колгоспу «Барвінок». У статті, вміщеній у журналі, колишній радник скрупульозно перерахував усі факти, що свідчили про унікальність біологічного поля яблунівського колгоспника. Чомусь особливо наголошувалось на тому, що голова сільради Перекучеренко фактично покривав і заохочував стихійну діяльність чудотворця, бо лікувався в нього від заїкуватості. Також акцентувалося здитиніння Хоми й Мартохи, коли вони випадково буцнулись лобами в темних сінях. Саме тоді старший куди пошлють уперше мовив про парад планет.