ЧАСТИНА VII

КАРКАСОН

Вересень-жовтень 1891 року

РОЗДІЛ 51 27 вересня 1891 року, неділя

РОЗДІЛ 51

27 вересня 1891 року, неділя

Наступного ранку після званої вечері Леоні, Анатоль та Ізольда попрокидалися пізно. Усі зійшлися на тому, що прийом видався на славу. У просторих кімнатах і коридорах маєтку, де так довго панувала тиша, знову завирувало життя. У господарчій частині весело насвистували слуги. Паскаль радісно вишкірявся, займаючись своїми справами. Маріета пурхала по залі з усмішкою на вустах.

Тільки Леоні почувалася ні в сих ні в тих. Після незвично великої кількості випитого вина й одкровень, почутих від мосьє Беяра, їй страшенно боліла голова та її морозило.

Більшу частину ранку вона пролежала у фотелі з холодним компресом на голові. Коли ж Леоні відчула в собі достатньо сил, щоб з’їсти трохи грінок із телятиною на сніданок, вона зазнала синдрому, котрий неодмінно супроводжує кожну велику подію. Омріяний вечірній прийом так довго обіймав величезну частину її свідомості, що тепер, коли він був уже в минулому, їй здалося, що більше в її житті не лишилося нічого такого, до чого б варто прагнути.

А поки що вона спостерігала за Ізольдою, яка неквапливо й розмірено — як і завжди — ходила з кімнати до кімнати з виглядом людини, із чиїх плечей упав величезний тягар. З виразу її обличчя можна було здогадатися, що, мабуть, ледь не вперше в житті вона відчула себе справжньою господинею маєтку Домен де ля Кад. Що це вона володіє маєтком, а не він володіє нею. Й Анатоль, котрий походжав, насвистуючи, кімнатами й терасою, мав вигляд чоловіка, під чиїми ногами лежав увесь світ.

Пополудні Леоні зголосилася на запрошення Ізольди прогулятися в парку. Їй треба було освіжити голову, тож, відчувши деяке покращення свого стану, вона радо скористалася нагодою розім’ятися. Повітря було непорушним і теплим, а м’яке сонце лагідно пестило її щоки. Настрій Леоні швидко покращився. Ізольда повела її до озера, і вони приязно говорили на звичні теми — музика, книги й останні тенденції моди.

— До речі, як нам заповнити твій час, поки ти тут гоститимеш? — спитала Ізольда. — Анатоль каже, що тебе цікавить тутешня історія та археологія. Тут є кілька прекрасних маршрутів. Наприклад, до зруйнованого замку в Кустоссі. Тож як?

— Це було б чудово.

— Ну й, звісно, книжки. Анатоль каже, що твоя пристрасть до читання є такою сильною, як у деяких жінок пристрасть до вбрання та коштовних прикрас.

Леоні знітилась і почервоніла.