Турон кивнув.

— Генерал Дюпон має певну репутацію та вплив. Його не підозрюють у скоєнні цього злочину, але…

— А ви певні, що він його не скоював? — перервав інспектора Бушу. — Може, ваш префект просто хоче уникнути скандалу?

Уперше за вечір на обличчі Турона з’явилася стомлена посмішка, і він на мить здався молодшим за свої сорок років.

— Я не заперечую, що моє начальство трохи, м’яко кажучи, стурбувалось би, коли б довелося відкривати справу на Дюпона, — відповів інспектор, обережно добираючи слова. — Проте, на щастя всіх зацікавлених сторін, на його користь існує багато пом’якшувальних обставин. Однак генерал рішуче налаштований зняти з себе цю страшну підозру, бо прекрасно розуміє, що поки вбивцю не знайдуть, існуватиме пожива для чуток, а його репутація буде заплямованою.

Бушу мовчки уважно слухав, поки Турон перелічував свої аргументи на користь невинуватості Дюпона: анонімне попередження про перенесення побачення, свідчення патологоанатома, що смерть настала за кілька годин до приїзду генерала на квартиру, саме в той час, коли він, нікуди й ні від кого не ховаючись, був на концерті, а ще факт підкупу швейцара.

— А може, це якийсь коханець-конкурент? — припустив Бушу.

— Я про це також думав, — сказав Турон. — У кімнаті вбитої лишилися два келихи з-під шампанського, але в каміні знайшли також розбитий шкалик з-під віскі. А ще виявилося, що кімнату Верньє обшукували, і слуги присягаються, що було забрано лишень одну річ — родинний портрету рамці, що стояв на комоді.

Турон витяг із кишені копію цієї фотографії, зроблену в тій самій паризькій студії. Бушу глянув на неї, однак нічого не сказав.

— Наскільки я розумію, — вів далі Турон, — сестра та брат Верньє вже могли покинути Од. Це великий край, тому, боюся, буде дуже важко роздобути інформацію про їхнє місцеперебування.

— Ви маєте при собі копії?

Турон кивнув.

— Я приведу в стан готовності свою агентуру спершу в готелях і пансіонах Каркасона, а потім, можливо, й у решті великих курортних міст на півдні. — Він зиркнув на фото. — Разюче гарна дівчина, еге ж? Украй незвичайна зовнішність, — сказав Бушу й засунув фото в кишеню жилетки. — Я залишу портрет при собі, Туроне, добре? Подивимося, може, щось і вийде.

Інспектор глибоко зітхнув.

— Дуже вам удячний, Бушу. Ця справа надто вже затягнулась і перетворюється на «висяк».

— Зроблю все, що від мене залежить, інспекторе. Може, тепер повечеряємо?

Вони з’їли по біфштексу, потім перейшли до гарячої сливової запіканки й усе це запили глечиком міцного червоного вина з виноградників у Мінервуа. А дощ і вітер і далі лупцювали будівлю. Приходили та йшли геть інші відвідувачі, струшуючи воду з капелюхів і залишаючи на підлозі мокрі сліди. Вони принесли чутку, що мерія видала повеневе попередження та що річка Од ось-ось має вийти з берегів.