І ось тепер, коли Бушу вийшов на пенсію, настав час діяти. Він і так уже чекав надто довго, через що втратив шанс належним чином покарати Ізольду. Окрім того, незважаючи на різноманітні методи лікування, на ртуть, води й опіум, Констант помирав. Він знав, що невдовзі й розум відмовиться служити йому. Він уже розпізнавав симптоми й міг сам собі ставити діагноз не гірше за будь-якого лікаря-шарлатана. Зараз він боявся лише того, що ось-ось настане короткий завершальний спалах ясності розуму, після якого на нього спуститься вічний морок.
Констант планував перетнути кордон і повернутись до Рен-ле-Бена в серпні. Верньє був мертвий. Ізольда теж загинула. Проте й досі живим залишався їхній хлопець.
З кишені жилетки Констант видобув годинника, якого забрав у Верньє під час нападу в Пасаж де Панорама майже шість років тому, і почав його розглядати, повільно вертячи в сифілітичних руках і думаючи про Ізольду. А за вікном довшали тіні й тьмяніло синє іспанське небо.
РОЗДІЛ 92
Двадцятого вересня, на роковини вбивства Маргарита Верньє, зникла ще одна дитина — дівчинка, яку викрали з берега річки неподалік містечка Сугрень. Це було перше зникнення за більш аніж місяць. Її тіло знайшли біля фонтану Закоханих із лицем, понівеченим пазурами, що залишили довгі рвані рани на щоках та лобі. На відміну від безпритульних дітей та дітей злидарів, дівчинка виявилась улюбленим найменшим дитям у сім’ї, що мала численних родичів у багатьох селах на річках Од і Зальц.
Два дні потому в лісі неподалік від Лак де Барренк, гірського озера, що в ньому здогадно жив диявол, зникли двоє хлопчиків. Їхні тіла знайшли лише за тиждень, але в такому жахливому стані, що не відразу з’ясували, що їх теж задрала якась потвора, розпанахавши шкіру своїми кігтями.
Леоні намагалась не звертати уваги на збіг дат. Поки лишалася надія, що хлопчиків знайдуть живими, вона запропонувала свою прислугу на допомогу пошуковим групам, але її пропозицію відкинули. Заради Луї-Анатоля вона зберігала спокій, однак уперше за тривалий час почала впевнюватись, що, можливо, їм краще буде покинути Домен де ля Кад, поки не вгамуються пристрасті.
Метр Фроміляж і мадам Буск твердили, що, вочевидь, убивства скоюють дикі собаки та вовки, які спустилися з гір. Поки тривав день, Леоні теж відкидала чутки про демона чи якусь іншу надприродну істоту. Одначе коли на землю спадали сутінки, від згадок про історію, ідо трапилась у гробниці, та про карти, які зберігались на території маєтку, її впевненість помітно слабшала.