А на нижньому поверсі Ашиль безустанку гамселить по клавішах сумні й веселі мелодії; вони проникають крізь шпарини в підлозі й Леоні починає здаватися, що вона ось-ось збожеволіє від його гри.
І тепер, слухаючи глухе гупання землі об дерев’яне віко труни, вона втішалась лише тим, що доля пожаліла Анатоля, і він не дожив до цього дня.
Наче відчувши настрій Леоні, Луї-Анатоль простягнув свою маленьку руку й обійняв її за талію.
— Не турбуйтеся, тітонько Леоні. Я вас оберігатиму.
РОЗДІЛ 91
Затишна вітальня на першому поверсі готелю з іспанського боку Піренеїв повнилась димом турецьких цигарок, що їх його мешканець палив ледь не постійно відтоді, як оселився в ньому кілька тижнів тому.
Незважаючи на теплий серпневий день, гість був одягнений так, наче надворі лютувала зима. На ньому були сіре пальто та м’які рукавички з телячої шкіри. Він був худий і мав змарнілий вигляд, а голова його безперервно тіпалася вперед, наче чоловік погоджувався з якимось невидимим співбесідником. Тремтячою рукою він підніс до прищавого рота склянку лакричного пива та зробив невеличкий ковток. Утім, попри миршаву зовнішність, його очі й досі зберігали здатність тримати людей у покорі, прохромлюючи їхні душі, наче гострий стилет.
Чоловік підняв порожню склянку.
Слуга з пляшкою в руках підійшов до нього й долив пива. Стоячи поруч, вони являли собою жалюгідне видовище: спотворений каліка та його сивий слуга з подряпаною та вкритою виразками головою.
— Які новини?
— Кажуть, вона потонула. Сама втопилася, — відповів слуга.
— А друга?
— Друга доглядає за дитиною.
Констант не відповів. Роки вигнання та безжальний поступ хвороби зробили свою справу. Він охляв, його тіло стало хирлявим, і йому важко було ходити. Однак, попри завдану фізичну шкоду, хвороба, здавалось, лише загострила його розум і почуття. Шість років тому він змушений був діяти швидше, ніж йому хотілося. І це позбавило його можливості повною мірою насолодитися своєю помстою. Бажання Константа згубити Леоні пояснювалося стремлінням посилити муки Верньє через усвідомлення цього факту, але сама по собі ця дівчина мало його цікавила. Та несподівано швидка перемога над Верньє лише розчарувала його, а тут іще з’ясувалося, що й Ізольда його надурила.
Його поспішна втеча за іспанський кордон спричинилась до того, що тільки через рік після подій на День усіх святих 1891 року Констант дізнався, що ця шльондра не лише зосталася живою, а й народила сина. І тепер йому не давала спокою причеплива думка, що вона знову примудрилась уникнути його помсти.