Саме бажанням завершити свою помсту й пояснювалось те, що він терпляче чекав шість тривалих років. Спроби заволодіти його майном стали йому в грубі гроші. І лише вправність та аморальність його адвокатів урятували його від злиднів і допомогли зберегти чималі статки.

Константові довелося виявляти обережність та розсудливість і залишатися потойбіч кордону доти, доки не зник усілякий інтерес до його особи. Нарешті, минулої зими інспектора Турона підвищили на службі та призначили розслідувати гучну справу армійського офіцера Дрейфуса, до якої підключили тоді ледь не всю паризьку поліцію. Та палке бажання Константа помститись Ізольді найдужче роздмухала звістка про те, що інспектор Бушу з каркасонської жандармерії місяць тому вийшов на пенсію.

Нарешті Константові трапилась нагода потихеньку повернутися до Франції.

Він відправив наперед свого поплічника, щоб той здійснив необхідні приготування. За допомогою анонімних листів міським і церковним властям неважко було розпалити наклепницьку кампанію проти панотця Соньєра, священика, чиє ім’я, як довідався Констант, пов’язували з відомими подіями в Домен, коли його господарем був Ляскомб. Річ у тім, що Констант чув розповіді про диявола, якого колись викликали з потойбіччя, і про те, як він нажахав усю округу.

Він заплатив своїм агентам, і вони знову почали поширювати чутки про потвору, що крадеться гірськими долинами, нападаючи на худобу. Його слуга їздив із села в село, збираючи натовпи й поширюючи чутки про те, що гробниця на території Домен знову стала центром сатанинської діяльності. Починав він свою наклепницьку кампанію з незахищених і вразливих, котрі спали на вулиці під возами й деревами, з пастухів у далеких гірських місцевостях, з тих, хто подорожував з виїзними судами від міста до міста. Константову отруту він вкладав у вуха драпірувальників і склярів, чистильників чобіт та слуг і прибиральниць із багатих помешкань.

Селяни були забобонні й легко ставали жертвами чуток, які начебто підтверджувались традиціями, міфами й історією. Тут — шепнути, що сліди кігтів не схожі на кігті звіра. Там — ненароком прохопитися, буцімто хтось уночі чув якесь химерне завивання й відчував гидотний сморід. І все це подавалося як свідчення того, що прийшов диявол вимагати кари за неприродний стан речей у Домен де ля Кад: тітка вийшла заміж за племінника свого покійного чоловіка.

І всі троє загинули.

Констант обплутав маєток невидимим павутинням.

А якщо й дійсно траплялися напади, причетністю до яких його «славні хлопці» не могли похвалитися попри всі їхні бажання, то Констант гадав, що то просто перебільшені чутки про кровожерливість рисей або вовків, котрі підстерігали свою здобич на гірських пасовиськах і в долинах.