ЕПІЛОГ ТРИ РОКИ ПО ТОМУ 31 жовтня 2010 року, неділя
ТРИ РОКИ ПО ТОМУ
— Пані та панове, добрий вечір. Мене звати Марк і сьогодні я маю честь вітати міс Мередіт Мартін у нашій книгарні.
Вибухнули енергійні, хоча й рідкуваті аплодисменти, а потім у невеличкій приватній книгарні запала тиша. Хол, котрий сидів у першому ряду, підбадьорливо усміхнувся. А видавець, стоячи за останнім рядом з руками, схрещеними на грудях, теж зробила заохочувальний жест.
— Багатьом з вас відомо, — вів далі менеджер, — що міс Мартін є авторкою схваленої фахівцями біографії французького композитора Клода Дебюссі, що вийшла друком торік і буквально потрясла літературних критиків. Одначе вам, мабуть, невідомо, що…
Марк був старим приятелем Мередіт, і вона злякалася, що він почне здалеку й стане розповідати аудиторії про те, як вона навчалася в початковій школі, потім у середній, опісля — в університеті, і лише після цього перейде безпосередньо до теми книжки.
Мередіт поринула в спогади, і вони повели її знайомими стежками. Вона стала пригадувати все, що привело її в цю залу. Три роки вона досліджувала, шукала фактаж, перевіряла кілька разів, намагаючись скласти докупи й припасувати один до одного фрагменти біографії Леоні й водночас намагаючись закінчити та представити в остаточній версії біографію Дебюссі. Їй так і не вдалося дізнатися, чи приїздила Ліллі Дебюссі до Рен-ле-Бена, але ці дві історії зіткнулись і переплелися майже на самому початку, до того ж у навдивовижу захопливий спосіб. Вона розвідала, що Верньє та Дебюссі були сусідами по вулиці Рю де Берлін у Парижі. А коли Мередіт відвідувала могилу Дебюссі на цвинтарі Семетьєр де Пассі в шістнадцятому окрузі, де також були поховані Мане й Морісо, Форе та Андре Мессажер, то у віддаленому куточку під деревами вона знайшла могилу Маргарити Верньє.
Наступного року побувавши з Холом у Парижі, Мередіт відвідала цвинтар і поклала квіти на її могилу.
Відразу ж після завершення біографії Дебюссі навесні 2008 року, вона ввесь свій час і зусилля зосередила на дослідженні історії Домен де ля Кад і того, як її родина емігрувала з Франції до Америки.
Почала вона з Леоні. Що більше Мередіт читала про Рен-ле-Бен та численні теорії стосовно панотця Соньєра й Рен-ле-Шато, то переконанішою ставала вона в слушності припущення Хола, що все це було частиною димової завіси, призначеної відволікти увагу від того, що сталось у Домен де ля Кад. У неї склалося враження, що три трупи, знайдені в 1950-х роках у саду коло будинку панотця Соньєра в Рен-ле-Шато, стосувалися подій 31 жовтня 1897 року в маєтку Домен де ля Кад.