І Мехті зрозумів, що гітлерівці готові виконати свою погрозу. Він побачив, як запалали перші хати, побачив, як націсти збираються стріляти в селян, що стояли на майдані…
На обличчі Мехті різкіше окреслились вилиці; він зняв свій автомат. Ризикувати життям ні в чому не винних людей Мехті не міг…
Довга автоматна черга повалила кількох націстів. Це врятувало село і його мужніх людей.
Відкривши вогонь, Мехті тим самим виказав себе. Тріумфуючи, націсти з криком кинулись до хати.
«Тепер, мабуть, кінець», подумав Мехті.
На горище були наведені жерла гармат.
— Здавайтеся! — крикнув есесівський капітан. — Тоді не стрілятимемо!
Мехті не відповів йому.
— Опір безглуздий! Здавайтеся!
Мехті мовчав. Він у думках прощався з усім, що було для нього дорогим. Міста й люди оживали перед його очима. Рідні, улюблені міста! Баку. Вулиця Касума Ізмайлова, де він провів своє дитинство, художнє училище… Москва — він, здавалося, почув бій годинника Спаської вежі! Ленінград. Нева. Дзюркотять прозорі водограї в Петергофі… Красень Тбілісі, Героїчний Сталінград… Велика, неосяжна Росія!.. Рідні, любимі люди… Стриманий, добрий Сергій Миколайович. Вася! Рідний Вася! І бібі, яка викохала його… Мехті ввижалося, що вона гладила його по голові загрубілою старечою рукою і стиха говорила: «Сину мій… Мехті… Таким я й хотіла тебе виростити… Тільки таким».
Націсти чекали, що відповість їм партизан.
Відповіді не було.
Тоді есесівський капітан, покликавши одного з місцевих стариків, наказав йому ввійти в хату і передати партизану, що коли він здасться, націсти обіцяють подарувати йому життя, коли ж чинитиме опір, то по ньому битимуть із гармат… На роздуми йому дається п'ять хвилин.
Старий мовчки пішов до хати, ввійшов у неї, виліз на горище. Це був його дім. Мехті не раз переховувався в ньому. Підійшовши до Мехті, старий з зажуреним виглядом мовчки зупинився перед ним.
— Що з тобою, Тінті? — тихо спитав Мехті.
— Важко мені, синку…
— Кажи, — посміхнувся Мехті. — З чим вони послали тебе?
— III, я не скажу тобі того, що вони веліли переказати! — вигукнув старий.
— Спасибі, Тінті!
— Навіщо ти відкрився їм? — з докором спитав старий…