1

Не зловити сіткою вітер. Птах у небі, а дельфін у воді не залишає сліду.

«Де ж ті дельфіни, куди вони поховалися?» Радж, та й не тільки Радж, — усі, хто був на катерах і глісерах, озиралися на всі боки, мацали очима по воді і близько, і далеко, скільки сягало око, — немає дельфінів! І погода стоїть ніби на замовлення, завжди при такій погоді табуни дельфінів, крутяться біля Раю, найсміливіші наближаються навіть до купальників.

Три катери й два глісери в їхній групі. Середній катер ніби матка, він і більший за інших разів у п'ять, не рівняючи вже з глісерами, і забезпечений двома лебідками на бортах. В ньому й бак — підвищена передня частина судна підноситься набагато вище, ніж у двох інших: як другий поверх з каютами і кубриками. На баку, тримаючись за радіомачту, стоїть Судзір. Притуляючи до очей то долоню, то бінокль, він вдивляється в океанську далечінь. Глісери праворуч і ліворуч від катерів, гасають кругами далеко, підскакують на водяних валах від катерів, показуючи яструбині «ноги», а часом і саме «взуття» — підводні крила.

Немає дельфінів, ніби хтось попередив їх — рятуйтеся, братики, облава!

Розгорнутим строєм судна обійшли Рай по великій дузі. Готелі на острові здавалися меншими, ніж чверть сірникової коробки. Будинки гарно біліли, жовтіли й рожевіли серед зелені, а пляжі й білі мережива прибою навколо острова надавали особливої краси — ніби з океанської синизни постав коштовний, у візерунках оправи камінь-самоцвіт.

Потім пройшли трохи в напрямку до Головного острова, але по дорозі траплялося багато то рибальських човнів, то суден, що поспішали на Рай, і Судзір подав сигнал повертати на схід — у той бік, де виступав з води надламаний, але ще гострий ріг гори острова Блакитний.

Незаселеним вважався острів Блакитний. Єдиними видимими мешканцями були птахи, від їхніх юрмищ аж біліли прибережні скелі. Раптом Судзір показав і рукою, і біноклем на північний захід від Блакитного. Усі стали вдивлятися в той бік: ледь помітні темні коски вислизали з води. Дельфіни!

Судзір нахилився з бака і щось прокричав униз рульовому, а потім, ніби пригадавши про портативну рацію, підхопив її, підніс до рота. Такі самі рації були у всіх рульових, усі прислуховувалися до його команд. Лівий катер, на носі якого стояв Радж, збільшив швидкість. Додав швидкості і правий, де був містер Крафт. (Судзір спочатку не хотів брати його в море — користі ніякої, а тільки заважатиме, втручатиметься непотрібними розпорядженнями. І Крафт змушений був сказати, що буде лише глядачем). Усі три катери повернули на піврумба[17] ліворуч і трохи більше розійшлися. Тепер між середнім і крайніми було метрів по сімдесят, а може, й по сто. Судзір ще щось командував, бо глісери перестали гасати будь-де, а швидко помчали наперед, ніби від крайніх катерів раптом потяглися, охоплюючи якийсь простір, руки-кліщі.