До катера, на якому смажився на сонці Радж, сітка не діставала, і з глісера прокричали:

— Тисяча чортів! Правіше давай!

Катер підвернув правіше і притишив хід, на борт полетів канат. Четвертий ловець спритно підхопив його, підтягнув і зав'язав за борт. «Гаразд, давай до лівого борту!» — крикнув він людям на глісерах, хоч вони й без того знали, що робити, — підхопили кінець сітки з лівого борту й помчали з нею напереріз табуну дельфінів, закриваючи шлях відступу. Такий самий маневр робив і глісер біля правого катера.

О, якби можна було миттю заскочити дельфінам наперед! Глісер тягнув сітку щосили, а вона шорхала, грюкала об борт поплавками і грузилами, поправляти й розплутувати її не встигали. Однак і дельфіни не гаялись. На мить стовпилися посеред загону — і раптом ринули за вожаком у останні «ворота».

— Скоріше, морського їжака вам у горлянку! — надривався в мегафон Судзір, тряс кулаком, але глісери не могли прискорити хід, не ризикуючи порвати сітку. «Ворота» звузилися вже до ширини 10–15 метрів, а дельфіни шугали крізь них стрімко, аж бризки розліталися. Зійшлися глісери, а від величезного табуна залишилося в загородці тільки дельфінів десять — п'ятнадцять.

Радж прикріпив пояс із грузилами, «взув» і застібнув ласти, надів маску, — чекав команди. І команда надійшла:

— Аквалангіст! За борт. Пропливти із зовнішнього боку сіток, розплутати, де заплуталися! А потім усередину, до дельфінів!

Судзір, прокричавши це йому в магафон, підніс до губів рацію. Усім рульовим він подав команду зводити судна разом, а лебідникам — «Вір-ра помалу-у!»

— Братове, допоможіть… — підійшов до ловців Радж. І ті, як тільки він проминув сітку, не дуже делікатно підхопили його під ноги, під лікті, посадили на борт.

Раджу доводилося пірнати з човна: сідав спиною до води і перекидався догори вниз головою. Така поза була найкращою, скоріше занурювався на потрібну глибину. А тут цього не можна було зробити, катер гойдало, і Радж просто відштовхнувся, полетів ногами вниз.

2

Занурився метрів на два. Плавучість була поганою, мабуть, замало почепив грузил. Запотіло і скельце маски, вмить утворилася сіра плівка, нічого не було видно. Крутнувся — де сітка? Так легко й самому заплутатись.

Ударив ластами, вискочив на поверхню. Зняв маску, занурив її в воду. Огледівся — ага, он де глісер, отже, і сітка приблизно туди веде. Знову натягнув маску, випрямив добре гумові закраїни і пірнув сторч головою, запрацював ластами.

Сітку він бачив праворуч, вічка великі, руку можна просунути. Такими рибу не ловлять. Так звідки ж оці ловці дельфінів, що й сітки дивні мають, і досвід ловлення?