— Ти чого тут? — першою вискочила на дошки Натача.

Абдула, мабуть, закляк сидячи, бо вставав незграбно, крекчучи і тримаючись лівою рукою за поперек. Права була засунута за пазуху.

— Я ж тобі сказала: залишатися біля акваланга і балонів! Там ночувати!

— Я їх замаскував у кущах… — сказав Абдула, підходячи і здоровкаючись з усіма. І відразу перейшов на плаксивий голос: — Ага, тобі гарненько! Кинула-ринула все і побігла! А я сам на голому камінні… У дикому лісі, серед звірів.

— Пугача злякався чи сича… А там, може, хтось покрав і акваланг і балони.

— А я Тота прив'язав до акваланга.

— От знайшов сторожа! Сконав десь там з переляку… — Натача поглянула на обличчя Абдули, на його руки. — Справді, дісталося тобі. Руку чого так тримаєш? Ану, покажи!

— Тихо, я сам! — Абдула почав допомагати лівою, вивільняючи праву з прорізу манишки. — От… Як колодка напухла… Переламав, мабуть, зі скелі падаючи, як у Кампонг уночі пробирався.

— Так ти присмерком звідти утікав, не чекав до ранку?! Оце так-так, добре, що не зламав собі шию… — У голосі Натачі відчулося трохи поваги. — Хіба ти бачиш, як кіт, уночі?

Натача обережно обмацала його руку, але все одно на опухлому місці залишилися білі ямки від пальців. Абдула роззявляв рот від болю і тільки охкав.

Повела його до Раджа, який розмовляв з незнайомцем, стоячи біля купи розвантажених речей. Трохи поодаль від причалів під деревами рибаки лагодили сітки, і незнайомий, говорячи з Раджем, весь час обертався до них і навіть рукою показував або підкликав ще когось.

Радж теж обмацав Абдулову руку, обережно покрутив кисть у боки.

— Поки женитися — загоїться. Може, якась тріщинка де-небудь і є, а найімовірніше порвав зв'язки або розтягнув. Добре було б до якоїсь дощечки прибинтувати, прив'язати, щоб рука цілком відпочивала.

— Бабу[18], я знаю такі кущі… Прикладеш листочків — і опух спаде, і рана швидко заживе, — сказав незнайомець. — Будемо йти в гори, то я покаяїу.

— Гаразд, Даяле, гаразд. Клич того другого… Як його — Мамада? І розбирайте речі.

Абдула не збирався шукати дощечку, буркнув: «І так заживе як на собаці…» — і знову сховав руку за пазуху.

Вистачало вантажу всім: два акваланги, три комплекти балонів, два гідрокостюми, вісім рятувальних кругів, твердих, залитих пінопластом, дві дошки, два металевих штоки, ласти, маски, торба з харчами, бухта нейлонового ліня завдовжки метрів сто, два важких підводних ліхтарі у водонепроникних боксах. І… носилки для перенесення дельфінів: дві бамбукові жердини, з'єднані шматком парусини. Ніхто не запитував, для чого вони. Носіїв це не цікавило, а діти здогадувалися. У носилках думали нести назад Янга. Коли знайдуть тіло…