І начальник справді прибув швидко, за півгодини. Сам допитував Абдулу і Раджа, потім звів їх разом. «Це ти-и?!» — сильно здивувався Радж, побачивши хлопчика. З перехресного опитування Радж почув про героїн у дельфінчиках — і не стримався, ахнув. Начальник ухопився і за це:

— Що ще знаєте — висловлюйте.

— Нічого більше. Просто капловухі ми всі у дельфінарії, ні про що не здогадувалися… Не зволікайте, коли хочете здобути докази. Здається, у йото «резиденції» є такі нереалізовані дельфінчики.

Раджу не хотілося одразу висловлювати всі здогадки, хоч у голові вже виник висновок: «Судзір — член тріади. Підкинутий лист Крафту — його робота. Це він і Пуола прибрав, з тіла тоді дістали Судзірове лезо, у Судзіра є ніж, що стріляє лезами. Не дуже дресирувальник показує кому-небудь цю дорогу річ. Чотирма лезами стріляє, п'яте, основне, при потребі відкидається, ледь натиснеш на кнопку… З компанії Судзіра були й ті, що забирали прихований під водою контейнер, а також поранили Раджа з підводної рушниці. А розмова в «резиденції» Судзіра, коли частувався один з тих, що ловили дельфінів? Про Раджа вели розмову, було в Судзіра завдання і Раджа прибрати. Але не вбив, відстояв його перед тріадою. А чому? Уже тоді мав плани на весь дельфінарій, на нього. А може, тому, що тигр біля свого лігва старається не полювати? Дельфінарій прибрав до рук, здійснив мрію. Добре тепер буде у них прикриття для тріади, легальне гніздо…»

Коли начальник закінчив допит, то посадив їх уже в одну камеру. Наказав навіть Махамуду видати їм дві ковдри. «Ого!» — зрадів Абдула. «Що — не гірше, ніж у готелі?» — усміхнувся Радж. Постелили обидві ковдри в кутку на цементну підлогу, лягли обійнявшись. Зворушив Раджа вчинок Абдули: треба було мати неабияку мужність, щоб насмілитися заявити поліції про героїн. Тим самим Абдула вступав у смертельну боротьбу з контрабандистами, з членами тріади. Як і Радж.

Абдула сопів, уткнувшись носом йому в плече, а Раджа сон не брав. Думки, думки, думки…

Піт приїжджав, виходить, до Судзіра, вів переговори. Судзір збирається завтра їхати з Раю на цілий день. Куди? Ну звичайно ж, на Гірський, у табір! Піт і компанія погодилися на домагання Судзіра, взяли його компаньйоном. І не тому, що боялися, щоб Судзір не викрив їх перед властями. Не з руки Судзіру доносити на них: почнуть розбиратися, можуть і самого вплутати. Хоч як відмивайся від дуріану, хоч як полощи рот, та коли брав у руки або в рот, смердітимеш.

У табірників не ладиться з дельфінами, це ясно. Треба нічого не знати про дельфінів, щоб думати, що вони будь-кого послухаються. Похапали дельфінів і думали, що Судзір продовжить з ними роботу, на місці доведе все до ладу. І Судзір на це сподівався, розраховував на додатковий заробіток — завдаток одержав, хотів мати і другу частку суми. Поспішали табірники і тільки загострили ситуацію. Судзір міг подумати, що хотіли обійтися без нього.