Майкл не міг стриматись. Як колись давно Квек підкоряв його своєю дримбою, чи Стюард любов'ю, чи дель Мар губною гармонією, так тепер його владно підкорили звуки оркестру й чоловічий та жіночий голоси, що виводили давно знайомий мотив, якого навчив Майкла Стюард. Проти його волі, всупереч його похмурому настроєві якась сила примусила його щелепи розціпитись, а голосники в горлі — забриніти в лад з пісенькою.

З-перед завіси почувся дитячий та жіночий сміх, що хутко переріс у справжнє ревище й заглушив голоси Діка та Дейзі. Вілтон Дейвіс, вилаявшись, кинувся через сцену до Майкла. А той усе вив, і публіка реготала. Він ще вив, коли на спину йому впав короткий кийок. З несподіваного болю Майкл урвав пісню й мимоволі заскавчав.

— Розбий йому довбешку, любчику, — порадила місіс Дейвіс.

І почалася велика битва. Деіівіс спритно завдавав ударів, що їх чути було аж у залі, як і Майклове люте гарчання. Розвеселена публіка забула про Діка та Дейзі Белів. Їхній виступ було зіпсовано. І Дейвісів номер, як сказав сам Вілтон, «гавкнув». Він справді трохи не розбив голови Майклові. А публіка по той бік завіси веселилась на всю губу.

Дік і Дейзі не могли співати далі. Глядачі хотіли бачити не те, що перед завісою, а те, що за нею. Налупцьованого Майкла забрав зі сцени один підсобний робітник, а тоді завіса піднеслась, відкривши цілу собачу трупу — і один порожній стілець. Хлопчаки в залі відразу здогадалися, чого той стілець порожній, і зняли крик, вимагаючи, щоб привели відсутнього собаку. Той крик підхопила вся зала, собаки загавкали ще несамовитіше, і загальні веселощі відтягли початок номера ще на п'ять хвилин, а коли він нарешті почався, собаки раз у раз збивались та помилялись, і Деіівіс потай лютував.

— Дарма, золотко, — пошепки заспокоювала його незворушна дружина. — Ми його просто викинемо й візьмемо другого. Зате підвезли візка отій Дейзі Бел. Якби ти знав, що вона казала про мене одній моїй знайомій, з тиждень тому!

За кілька хвилин, ще на сцені, командуючи собаками, чоловік знайшов нагоду шепнути їй:

— Це все той пес. Ну, я його навчу. Я йому всиплю.

— Авжеж, любчику, — погодилась вона.

Коли спустили завісу, публіка ще довго реготала. Собак відвели до приміщення над сценою, Дейвіс спустився назад розшукати Майкла. Той не забився в куток від страху, а стояв між ногами в робітника, який забрав його зі сцени, й ще весь трусився після побою, але був готовий боронитись до останку, коли зачеплять. Дорогою Дейвіс спіткав подружжя співаків. Жінка розлючено плакала, чоловік тільки зціплював зуби.