Шапошников підійшов до порушника, мовчки подивився на нього.

— Де Смолярчук? — спитав він, обертаючись до Тюльпанова.

— Поранений…

… Старшина, оточений лісорубами, перев'язаний, лежав під ялиною. Несподівано почулося гавкання собаки. Смолярчук впізнав голос Витязя і всміхнувся блідими, покусаними губами.

На узліссі густого ялинника з'явилися Тюльпанов і Шапошников. Смолярчук трохи підвівся на руках і радісно дивився на бойових друзів, що наближалися.

Другого дня на заставі з усіма подробицями обговорювали подорож Олени з «Козловським», боротьбу з ним Смолярчука і Тюльпанова.

Саме тоді Волошенко і охрестив Олену «Громовицею».

Добре те ім'я, яке дали тобі рідні, коли ти з'явилася на світ, але в тисячу разів краще і дорожче те ім'я, яке дістала ти від людей, служачи їм, не шкодуючи свого життя.

Глава двадцять четверта

Глава двадцять четверта

Затриманий порушник кордону був переданий органам державної безпеки. Його ввели до кабінету Зубавіна із зв'язаними руками, без капелюха, мокрого з ніг до голови, в порваному одязі.

Так, зовнішній вигляд його був жалюгідним, але в очах виблискувала похмура злоба. Ніякого натяку на пригніченість, страх і покору.

Шатров мовчав, з ненавистю і гидливістю розглядаючи людину, яка присвоїла документи шофера станіславської автобази.

— Добряча штучка! — усміхнувся Зубавін. — Козловський був убитий два дні тому ударом ножа в груди. Труп його знайшли в лісі, в березовому стосі дров. Убивця так квапився, що залишив у кишенях піджака шофера лист на ім'я Козловського, перепустку до автобази і ощадну книжку. По цих документах Зубавін встановив особу вбитого, його професію і місце роботи.

Про те, що прикордонники після тривалого переслідування затримали «шофера Козловського», Зубавін і Шатров дізналися по телефону від генерала Громади. І вони відразу ж вирішили, що це і є вбивця Козловського. Ще не бачачи його, готуючись до зустрічі Козловського, Зубавін і Шатров поставили собі ряд важливих запитань. Хто він такий, цей молодчик? Звідки взявся? Судячи по серії його вчинків, аж до шаленого опору прикордонникам, з'явився з тієї, західної сторони, має спеціальну шпигунську підготовку. Коли це так — а це, безумовно, так, — чиє завдання він виконує? Чи не «Бізон» його господар? Чи не має він відношення до операції «Гірська весна»?

Зубавін, як правило, допитував державних злочинців одразу ж, безпосередньо після арешту, поки ті ще не встигали освоїтись із своїм новим становищем. І найчастіше саме цей перший допит визначав потім весь хід слідчого процесу. Якщо зараз удасться встановити, що «Козловський» посланий у Явір «Бізоном», то дев'ять десятих завдання буде виконано.