— А який для мужчини вік?
— Ну, я не знаю… Років шістдесят…
— Отже, ти даєш мені двадцять років фори?
— Тобі? Більше.
— Чому?
— Ти недолюбив…
Пол наблизив її до себе, поцілував у скроню і зразу відчув на своєму плечі чиюсь руку. Він обернувся: над ним навис величезний, дуже п'яний Франц Ауссем з швейцарського посольства.
— Раднику, — сказав він, — чому ви не були у нас на прийомі? І чому не знайомите мене з найкрасивішою жінкою «Лас Брухас»?
— Найкрасивішу жінку звуть Крістіна. Це Ауссем, секретар швейцарського посольства, Кріста.
Ауссем поцілував їй руку:
— Чи можу я до вас сісти?
— Ні, — Роумен похитав головою. — Не треба, Франц.
— Я не стану вам заважати. Мені просто приємно побути біля такої чарівної дами.
— Мені ще більше, — сказав Роумен. — І потім, ми обговорюємо важливу справу: коли й де відбудеться паше весілля. Так, Кріста?
— Сідайте, містере Ауссем, — сказала Кріста. — Пол належить до того типу чоловіків, які вмирають холостяками.
— Ні, — повторив Пол, — не треба до нас сідати, Франц. Я вирішив вмерти одруженим. Дуже хочу, щоб на моїй могилі плакала прекрасна жінка. Правда. Не сердьтеся, Франц, гаразд?
ШТІРЛІЦ-ХІІІ (жовтень сорок шостого)
ШТІРЛІЦ-ХІІІ