… Штірліц закінчив перший день роботи об одинадцятій годині вечора, коли приміщення корпорації спорожніло, сидів тільки черговий у кімнаті телефонного й телеграфного зв'язку; він і прийняв від Штірліца ключі, дав йому книгу, щоб той розписався, коли пішов з роботи, сказав «на добраніч» і знову ввіткнувся в «Блаупункт» — передавали запис футбольного матчу між «Реалом» (Мадрід) і збірною Аргентіни.
Дома Штірліц роздягся й пустив воду в ванну. «Давно я не лежав у такій ванній, оце блаженство, га? Чи багато людині треба, чорт забирай?!»
Він заліз у зелену воду і, закинувши руки за голову, розслабився.
… Штірліцу — хоч правильніше сказати Ісаєву, а може, ще правильніше Владимирову — пощастило: він народився й виховувався в тому середовищі, де важливість людини, її багатство, її роль визначалися рівнем знань, умінням мислити й мірою відданості ідеї демократії, братерства й рівності.
Якось його батько, друг і послідовник Мартова, в Цюріху ще, до повернення в Росію (виїхали слідом за «Іллічами»)1, спитав Всеволода (піхто тоді й уявити собі не міг, що в двадцять першому він назве Дзержинському той псевдонім, під яким проживе до двадцять сьомого, — Максим Максимович Ісаєв, а вже Менжинський затвердить Штірліца):
— Ти Коли-небудь задумувався над феноменом слова «енциклопедія»?
— Ні.
— А даремно.
— Поясни, тату.
— Греки визначали його як довідковий твір, що містить у собі в скороченому вигляді — зверни на це особливу увагу — всі людські знання. В скороченому вигляді… Чому? Тому що скласти розгорнуту довідку на всі ідеї, які висунуло людство, неможливо. Чому Французьку революцію пов'язують з Дідро, батьком енциклопедистів? Бо він був перший, хто узагальнив досвід прожитих тисячоліть, сконцентрував людські знання в певну біблію від науки. Це був вулканічний вибух ідей (через сорок років після цієї розмови, почувши всеосяжне «інформаційний вибух», Штірліц подумав, який близький був батько до цього формулювання). Двір Бурбонів не бачив небезпеки в тому, що книжкові черви складали свої картки на філософів, математиків та полководців; вони ж не прославляли зухвалість бунтівників і не цитували слів відступників од віри?! Що може бути протиурядового в короткому викладі концепції Арістотеля, Сократа, Еразма Роттердамського, Канта й Бекона? Чим небезпечний Піфагор і Ньютон? А чого боятися переказу основ механіки й хімії? Нехай собі! Аби тільки не закликали темну юрбу до бунту. А вони закликали людські маси до знання, а це революція, а не бунт. Люди, які прочитали енциклопедистів, раптом зрозуміли, що життя, котре їм нав'язали, алогічне за своєю суттю. Його позбавили того, що має регулювати це життя, тобто зведення законів, яке називається конституцією. Воно було повне традиційних, породжених ще дідами й прадідами заборон, які затримували розвиток, робили його таємним, потворним, повзучим і, таким чином, — навіть з погляду Біблії — робили саме життя гріховним. Хто зберігає традиції заборони? Абсолютиська влада. Отже, вона стримує розвиток? Виявляється, так. Але ж це злочин чи безглуздя — стримувати розвиток. Це суперечить здоровому глузду й вигідно одиницям, які стоять на чолі піраміди і бояться ступити бодай найменший крок до нового, переосмислити те, що відбулося в королівстві протягом століть. Завтра не можна правити так, як сьогодні, а сьогодні правлять не так, як учора. Консервувати можна фрукти, але не форму правління. Отже, виходить, саме влада, як охоронниця традицій, тобто минулого, заважала тому, що зростало, тобто новому? А хіба довго можна заважати зростанню? Не можна. І знання, поширене в суспільстві його пророками, тобто енциклопедистами, підняло народ на штурм Бастілії… А взяти нашу Батьківщину… Коли Плеханов, Аксельрод, Ленін та Мартов почали створювати гуртки і — на базі найновіших досягнень науки — доводити робітникам, яких обдурювали традиційним «у вашому горі, злиднях, безправ'ї винні соціалісті, жиди й «англійка, яка гидить», — що не ці міфічні вороги винні в тому, що Росія топчеться на місці, поступившись першістю Німеччині та Франції, а саме самодержці, зайняті лише тим, аби втримати райське життя в своїх палацах, — тоді й стався дев'ятсот п'ятий рік… Ось що таке енциклопедія… Я помітив це тому, сину, що ти погано читаєш підручники з природознавчих дисциплін… Я бачу, ти не дуже любиш математику й біологію? Думаю, це відбувається тому, що ти бездумно йдеш за гімназичною програмою, не дозволяєш собі фантазувати, головне для тебе — бал у щоденнику, і не думаєш, як би створити власну життєву концепцію. Я не проти власності, коли йдеться про знання, Всеволоде. Ти спробуй