Десь о дев’ятій ранку ми вже вдома. Поснідавши, однорукий і Кюїк-Кюїк лягають спати. А я йду до Гітту, або мої сусідки приходять до мене. Домашньої роботи у нас небагато: підмести, попрати білизну, застелити ліжка. Все це дві сестри роблять майже задарма — за два долари на день. Тепер я розумію, що таке бути вільним і не тривожитись про майбутнє.

Моя індійська родина

Моя індійська родина

Найпоширеніший засіб пересування в цьому місті — велосипед. Отож я купив його й собі. Джорджтаун та його околиці лежать на рівнині, і їздити тут, навіть на великі відстані, неважко. Велосипед має два міцні багажники: один спереду, другий — ззаду. Тепер я, як і більшість місцевих жителів, можу везти з собою ще двох чоловік.

Щонайменше двічі на тиждень я зі своїми індійськими подругами прогулююсь по одній-дві години. Вони не тямлять себе від радості, і я вже здогадуюся, що одна з них, молодша, закохана в мене.

Вчора до них навідався їхній батько. Досі я його не бачив. Він живе тут неподалік, але жодного разу не заходив до нас, я знав лише братів індійок. Це високий літній чоловік з дуже довгою і білою мов сніг бородою. На розумне й благородне чоло спадає сріблястий чуб. Розмовляє тільки рідною мовою, а дочки перекладають. Він запросив мене до себе в гості. Велосипедом до нього їхати недовго, пояснив він через юну принцесу, як я називаю його молодшу дочку. Я пообіцяв, що неодмінно завітаю.

З’ївши кілька тістечок І випивши чаю, гість прискіпливо оглядає будинок і прощається. Юна принцеса сяє від щастя, побачивши, що батько пішов від нас задоволений.

Мені тридцять шість років, але я ще при доброму здоров’ї, почуваюся молодим, і всі, на щастя, за такого мене й мають. Друзі кажуть, що на вигляд мені не більше, ніж тридцять. А цій крихітці лише дев’ятнадцять, вона вродлива, спокійна і дуже щира. Кохати таку чарівну дівчину і знати, що вона мене кохає, було б для мене справжнім подарунком.

Коли ми всі троє їдемо на прогулянку на велосипеді, то вона завжди сідає на передній багажник; ця дівчина добре знає, що коли вона сидить рівненько, а я, налягаючи на педалі, нахиляюсь уперед, то опиняюсь дуже близько до її голови. А коли вона відкидає голову назад, я бачу всю красу її персів під вуаллю, вони під нею гарніші, ніж коли б були зовсім оголені. Під час цих легеньких доторків її великі чорні очі спалахують яскравим вогнем, а її темно— червоні губи на тлі чайного відтінку обличчя розтуляються, прагнучи поцілунку. Чудові білі зуби додають краси її ротикові. Вона має звичку, розмовляючи, показувати кінчик рожевого язика, що здатне штовхнути до розпусти най— святіших святих нашої католицької віри.