Хто ж це говорить? Невже Ероут прийшов сюди, щоб і йому скрутити карк?

Різко закололо в нирках і переляканий сечовий міхур не міг уже боронитися перед голосом з тамтого світу. Тепла цівка сечі потяглася по ногах.

Але ж, невже він не пам’ятає тембр Ероута?

— Ти диви, він мочиться просто під себе, фу-у-у! — знову шкріб голос під самим корінням такої безпечної гевеї.

Але ж, голос Ероута він добре знає! Той завжди сміється, як дасть доброго стусана і робить так гидко горлянкою: кві-і-ік… Ні, г? е не Ероут. Голландець перетворився в розлізлу купу лайна, він більше ніколи не заговорить і не назве Сема вошивим цуценям, — повертався зі сну втомлений, наче й справді просидів цілу ніч на старій віджившій своє гевеї.

Розплющив очі, над ним бовванів Бінгасар.

— Йди звідси, недоумку, — пхав Сема ногою Бінгасар. — Забирайся геть! Там твої з Ентанго телефонували, за рогом чекають, біля велорікш. Пакунок якийсь забереш. Чи про підгузники потурбувалися? Фу-у-у…

Бінгасар таки присів біля Сема і ще раз потягнув носом повітря. Опустив очі на обведені білими соляними кругами шорти, з під яких визирали мокрі волохаті ноги.

— Це ти йди звідси, — пхнув Бінгасара ногою Сем. — Ти з мене дереш за трухляву циновку так, як за кімнату Ероута. Я ж не кажу, що ти від ненажерливості маєш запори і не збираєшся задармо навіть лайно своє віддавати.

Бінгасар не знайшов, що відповісти, спересердя плюнув, підвівся і добряче лупнувся в одвірок.

— Терпи тут усяку смердючу наволоч!

Новий день увійшов таки в комірчину з потоком різкого болючого світла. Боліло усередині Сема, бо там усе перевертається і складається заново — без Ероута, його наказів, затріщин і паралізуючого страхом сміху. Тепер Семові немає чого трястися за свої статки. Ероут не встиг сказати нікому, де заховано кейс з грошима від Даві. А тепер ще й детектив Камінскі мусить заплатити за роботу. Як тільки забере переданий пакунок з дому, подасться до детектива за гонораром.

За рогом вишикувалося зо п’ять велорікш. Вони нудьгували без роботи і щось між собою гомоніли. Сем потупцювався трохи, коли, нарешті, вгледів на другій стороні вулиці Камінскі. Той махнув рукою, підкликаючи до себе Сема.

— Це я телефонував до тебе, а не твої ентангівці, — говорив сухо і офіційно. — Ти свою роботу зробив, знаєш, на що я натякаю… — І Камінскі різко повернув голову вбік.

Сем заскавучав і закляк на місці.

— Добра робота! — запалив цигарку детектив.

Щось схоже на посмішку промайнуло на його обличчі і Сем розслабився, втішений такою похвалою.

— А тепер, слухай і запам’ятовуй як слід, — продовжив Камінскі. — Поліція тебе першого почне тягати і задавати усілякі питання. Затям: увечері ти мимохідь побачив у коридорі, як до кімнати Ероута підходив Майкл Харріс. Бачив його зі спини, запримітив попелясте волосся та білу сорочку. Було це відразу після того, як мене вивели від голландця п’яного, пам’ятаєш?