Сем пискнув з переляку за тим, що так нерозважливо вчинив. Але вирішив все ж таки закінчити те, що наказав детектив. Він обійняв Бінгасара за плечі і поволік подалі від готелю, ніби заспокоюючи, бо біля входу уже збиралося чимало цікавих. Повернувши у перший безлюдний провулок, зупинився.

— На, тримай, — витяг з-за пазухи трубочку з грішми. — Це твоє. Мусиш сказати поліції, що бачив вчора, як до готелю заходив молодий європеєць з попелястим волоссям і у білій сорочці після того, як ви відправили від нього п’яного Ка… відвідувача. Здається, схожий на Майкла Харріса. Вони колись летіли разом з Ероутом у літаку, що розбився, ну, ти ж читав про це. І ще ти чув, що Харріс відлітає сьогодні до Медана. Запам’ятав?

Хлопець додав це речення від себе, бо прийшов до висновку, що за такі гроші, які він щойно відвалив Бінгасару, можна і це завдання перекласти на нього.

Сем замовк. Здається, сказав усе, про що наказав Камінскі. Виходить, йому нема що тут робити.

Бінгасар рахував гроші і не звертав на хлопця жодної уваги. Сем знизав плечима. Йому не хотілося говорити, що трубочкою скручено триста двадцять баксів, ні більше, ні менше, і що він чесно поступив, відірвавши від себе таку купу грошей. За такий гонорар нехай тепер сам віддувається. І Сем почвалав вулицею подалі від готелю. Думав, як краще забратися з Танджунау. Мабуть, подасться-таки на рибний базар, — там ще можна зустріти суденце когось з ентангівців.

Бінгасар віялом пропускав крізь пальці долари уже втретє. Сумніву не було, до рук прийшли добрі гроші за те, що скаже кілька слів про вбивцю Ероута. Ну, бачив зі спини чолов’ягу, схожого на Харріса… Для нього це заввиграшки. А коли все стихне, він обов’язково поїде на Ентанго і видурить з Сема стільки ж за те, що… Він вигадає потім, за що, може, навіть і звинуватить того недоноска Сема у вбивстві. Подивиться…

— О, я здається знаю, хто цей виродок, що вбив таку порядну людину! — голосив перед натовпом цікавих.

Бінгасар тримався навіть бадьоро, але коли побачив серед кімнати розпростерте тіло Ероута з викаряченими скляними очима, осікся. Вітром здуло удаваний оптимізм. Це ж за копійки доведеться таке розхльобувати! Подумки послав навздогін Семові кілька прокльонів і запевнень, що знайде сучого сина на Ентанго та обов’язково примусить відшкодувати такі великі збитки.

— Ви бачили вчора тут когось підозрілого? — добивали металеві удари голосу поліцейського інспектора.

— Я тільки маю припущення, — падав духом Бінгасар, підкошений побаченою картиною злочину.