Сем хотів було запитати, звідки Камінскі знає, що він бачив ту сцену, але у цю хвилину детектив витягнув з кишені скручені гумкою гроші, і більше нічого, крім них, Сем не бачив і не чув…

— Зараз же повертайся до готелю і зайди до кімнати Ероута. Потім з криком лети донизу. Це мусиш зробити обов’язково. І лементуй, що твій господар мертвий. Зрозумів?

Туга трубка грошей миготіла перед носом Сема. Він відчував блаженний запах хрустких банкнотів, який так запаморочував.

— І відразу, як тебе питатимуть, хто б міг це зробити, скажи, що бачив мимохідь Харріса і обов’язково скажи, що він сьогодні відлітає, сам знаєш куди і о котрій годині. Про українку — ні слова. Тільки про Харріса. І попроси Бінгасара, щоб теж підтвердив, що вчора увечері бачив, як якийсь молодий європеєць з попелястим волоссям заходив до готелю. Заплатиш йому, скільки вважаєш за потрібне. Тримай, ось твій гонорар.

І поки збуджений Сем обмацував кістлявими пальцями товщину скрученої трубочки, детектив кликнув велорікшу і вони зникли за рогом вулиці, що вела до центру міста.

Сем ще якусь хвилинку постояв, прикидаючи вагу грошви. До готелю вирішив відразу не йти. Спочатку знайде відлюдну місцину і перерахує гроші. Та й скільки дати Бінгасару? Над цим треба добре помізкувати. Лише тоді повернеться до готелю. Інакше поступити просто не міг.

Винюхував уздовж вулички запустілі закапелки, поки не вгледів закинутий курник. Шмигнув усередину, — це було найбезпечніше місце, куди ніхто не збирався і носа показати. Тут можна обмацати кожну банкноту, обнюхати її…

Тільки через годину, вдоволений, з курячим пір’ям на голові, підходив до готелю з іншого боку. Гонорар Бінгасара поклав окремо. Скручував гроші разів зо п’ять, відбирав, перераховував, докладав, забирав назад, поки врешті-решт не скрутив тоненьку дудочку.

Обшарпаний готельчик Бінгасара стояв більмом на вулиці, кидався в очі своєю занедбаністю і неохайністю. Може б, ніхто й не звертав на це уваги, якби не величезна дорога неонова вивіска на ньому, на яку Бінгасар не пошкодував грошей.

Біля входу стояли дві поліцейські машини. Переляканий Бінгасар метався туди-сюди, рвав на собі волосся і голосив:

— О, Аллах, за що мені така кара!

Сем допетрав, що поліцію уже повідомили про смерть Ероута, поки він перераховував у курнику гроші.

— Що сталося? — про всяк випадок запитав Сем, поки до нього повільно доходило, що він порушив наказ детектива.

… відразу йди до кімнати Ероута…

— Вбили білу людину, голландця Ероута! О, Аллах, тепер ніхто з клієнтів не прийде до мене! — розхитувався у тягучому речитативі нещасний власник готелю.