Бернальдес писав також: він майже не сумнівається, що Маргарет і Кастелла звільнять, що корабель готовий, капітан чекає їхніх вказівок, а щодо шансів Пітера, то він нічого не може сказати певного, бо все залежатиме від того, як подивиться король на його злочин — адже Морелла хоч і невизнаний, а все-таки племінник короля, і той до нього ставиться прихильно.

Маргарет і Кастелл спустилися в сад. Пітер щойно повернувся після кінних змагань, розпашілий од швидкої їзди, мав дуже мужній і гарний вигляд. Маргарет узяла його за руку й, прогулюючись з ним, розповідала новини.

— Я радий! — вигукнув Пітер. — Чим швидше ця справа почнеться, тим швидше вона закінчиться. Але ось що, люба, — посерйознішав Пітер, — Морелла в Іспанії має великий вплив, а я порушив закон цієї країни, тож ніхто не знає, чим це все скінчиться. Мене можуть засудити до смерті, чи до ув’язнення, чи, може, коли мені дадуть можливість, я загину в бою. В будь-якому випадку нас розлучать на час чи назавжди. Якщо це станеться, я благаю тебе не залишатися тут ні задля спроби врятувати мене, ні з якоїсь іншої причини. Адже поки ти в Іспанії, Морелла ніколи не полишить своїх намірів заволодіти тобою. В Англії ти будеш у безпеці.

Почувши це, Маргарет заридала — думка про те, що може статися з Пітером, приводила її до розпачу.

— Я у всьому коритимусь тобі, прошепотіла вона, — але я не можу залишити тебе, дорогий мій, поки ти живий! А коли, в разі злого випадку, ти помреш, чого бог не допустить, хіба я зможу жити без тебе? Тоді я піду за тобою.

— Я не хочу цього, — відповів Пітер, — я хочу, щоб ти прожила все життя й прийшла до мене туди у визначений строк, але не раніше. А ще я хочу сказати тобі, що, коли ти зустрінеш гідну людину й захочеш вийти заміж, ти повинна зробити це, бо я добре знаю, що ти ніколи не забудеш мене, своє перше кохання. Адже за цим життям є інше, де немає ні заміжжя, ні одружень. Нехай моя мертва рука не зупинить тебе, Маргарет.

— І все-таки, — промовила м’яко, але обурено Маргарет, — будь певен в одному, Пітере: якщо з тобою станеться страшне лихо, я залишусь вірна тобі — жива чи мертва.

— Нехай буде так, — зітхнув з полегкістю Пітер, бо він не міг припуститись думки про те, що Маргарет стане дружиною іншого навіть після його смерті, хоча його чесна, проста душа і страх, що решта її життя буде позбавлена будь-якої радості, змусила його говорити те, що він сказав перед цим.

Сховавшись за розквітлим кущем, вони обнялися так, як обнімаються люди, які не знають, чи зможуть ще колись поцілувати одне одного. Присмерк розлучив їх.