Натовп розступився, і Маргарет, озирнувшись, побачила процесію, що рухалась до них. Частина людей була в обладунках, частина — в білому мавританському одязі, прикрашеному червоним орлом — гербом маркіза Морелла. В центрі процесії крокувала висока вродлива дама. її шлейф несли дві мавританки, на її світлому розпущеному волоссі сяяла діадема, пурпуровий плащ звисав з плечей, наполовину прикриваючи чудове плаття, прикрашене перлами, які Морелла подарував Маргарет, на грудях красувалася низка перлів, подарована маркізом Бетті як компенсація за завдані їй неприємності.

Маргарет дивилася на неї великими очима, а Кастелл поруч бурмотів:

— Це наша Бетті! От уже справді одяг прикрашає людину!

Так, це, без сумніву, була Бетті, хоча, згадуючи її в простій шерстяній сукні в старому домі в Холборні, важко було впізнати бідну компаньйонку в цій погордливій, величавій дамі, яка мала такий вигляд, немовби все життя ходила мармуровою підлогою палаців і спілкувалася з вельможами та королевами. Вона йшла через простору залу, ставна, незворушна, не озираючись по боках, не звертаючи уваги на перешіптування. Вона не глянула ні на Морелла, ні на Маргарет, поки не дійшла до відкритого простору перед перегородкою, за якою перебував Пітер. Варта з витріщеними на неї очима поквапливо звільнила для неї місце. Тоді тричі присіла — двічі перед королевою й один раз перед королем. Потім, обернувшись, поклонилася маркізові, який, потупивши зір, не відповів їй, поклонилася Кастеллу та Пітерові, нарешті, коли дійшла до Маргарет, підставила їй щічку для поцілунку. Маргарет смиренно поцілувала її та прошепотіла на вухо:

— Як поживає ваша світлість?

— Краще, ніж ти, якби ти була на моєму місці, пошепки відповіла Бетті й непомітно підморгнула.

У цей час Маргарет почула, як король промовив до королеви:

— Чудова жінка! Погляньте на її стан і на ці величезні очі. Морелла важко догодити.

— Очевидно, він надає перевагу лебедям, а не павам, — відповіла королева, поглянувши на Маргарет, чия спокійніша й витонченіша врода вигравала поряд з захоплюючою красою її кузини.

Королева вказала Бетті на приготовлене для неї місце. Бетті сіла, почет розташувався позаду, перекладач — поруч.

— Я трохи потрапив у безвихідь, — мовив король, зиркаючи то на Морелла та Бетті, то на Маргарет і Пітера; очевидно, він збагнув комічність ситуації. — Яку ж справу ми повинні розглядати?

Тоді один із радників підвівся й заявив, що справа, яку подано на розгляд їх величностям, полягає в звинуваченні англійця, що перебуває тут під вартою, з приводу вбивства солдата Святої ермандади, та, напевно, є й інші обставини, пов’язані, з цим.