Третя ділянка, що нижче від Знахідки, була за десять миль від гирла Моно. Решту сто миль мали гнати крижаними грудьми Юкону. На ділянці тій стояло вже з півсотні наметів і було зо три сотні собак. Старі наколи, що їх устромив Сайрес Джонсон два місяці тому, досі ще стирчали, і кожен учасник змагань уже десятки разів обійшов ділянку, бо гонам на собаках мали передувати гони пішки, та ще й із перешкодами: кожен претендент мусив сам собі запаколити ділянку — поставити два наколи посередині й чотири на ріжках, тобто двічі перетнути ручай, аж тоді вже рушити собаками на Доусон.

Далі, щоб ніхто не вихопився наперед інших, інспектор золотих копалень у Доусоні розпорядився, що перепаколювати ділянку можна буде лише від півночі у п'ятницю, і ні на хвилину раніше. А капітан Консадайн виставив загін кінної поліції, що мав допильнувати ладу на місці. Коли зчинилася суперечка щодо точності поліційного часу, Консадайн оголосив, що змагання почнеться таки за поліційним часом, і саме за годинником лейтенанта Полока.

Стежка вздовж річища Моно мала несповна два фути завширшки і скидалася радше на глибоку канаву, обнесену обабіч пухнастими сніговими мурами. Усіх непокоїло, як такою вузькою колією мчатиме понад сорок санок і три сотні собак.

— Ой, буде шарварок, — сказав Куций. — Покладайся, Смоку, лиш на власну силу. Ручай хоч би й весь був гладенька ковзанка, то й тоді на ньому не вмістилося б одразу навіть десять запрягів. Я певен, що вже на самому початку всі зіб'ються в купу. Але як хто стане нам на дорозі, здайся на мене — я погомоню з ним кулаками.

Смок знизав плечима й щиро засміявся.

— Бо тобі цього не можна! — стривожено вигукнув Куций. — Що б там не скоїлося, тобі треба мчати вперед! Але як же ти зможеш поганяти собак сотню миль, коли увередиш суглоба, заїхавши когось по пиці?

Смок кивнув головою.

— Маєш слушність, Куций. Ризикувати не можна.

— Отож перші десять миль гнатиму собак я, — провадив Куций, — аби ти якнайдовше мав спокій. Я довезу тебе до Юкону. Далі то вже як ти з собаками зумієш снравуватися. А знаєш, що вигадав Шредер? Він поставив свою першу підставу за чверть милі вниз по ручаю й розпізнає її по зеленому ліхтарику. Але й ми не в тім'я биті. Мені завше було до смаку червоне.

IV

IV

День був ясний і морозяний, та надвечір захмарило, й ніч видалася темна й тепла. Бралося на сніг. Термометр показував п'ятнадцять під нулем, а як на клондайкську зиму, це було зовсім тепло.

За кілька хвилин до півночі Смок лишив Куцого з собаками ярдів за п'ятсот униз по Моно, а сам прилучився до учасників змагань на третій ділянці. На старті їх було сорок п'ятеро, охочих запопасти тисячу тисяч доларів, які покинув Сайрес Джонсон у мерзлій землі. Кожен зодягнений у парку з цупкого тику, мав при собі шість кілків та важенький дерев'яний молот.