— А ось Біл Солтмен і Паливода не хочуть ділитися з громадою, — повідомив людей Смок. — То хто тепер думає тільки про себе?

Солтмен й Паливода одразу ж утратили авторитет в очах натовпу.

— То як же ви хочете все поділити? — вів далі Смок. — Переважна частина мусить залишитися в нас із Куцим. Все ж таки ми перші відкупили це місце.

— Правильно! — вихопилося з багатьох горлянок. — Це справедливо! По совісті!

— Три п'ятих ми залишимо в себе, — запропонував Смок, — а дві п'ятих ви поділите між собою. І кожен муситиме оплатити свій пай.

— Десять центів за долар! — пролунав крик. — І акції не оподатковуються!

— І президент компанії особисто підносить кожному його дивіденди на срібному тарелі, — ущипливо відказав Смок, — Ні, хлопці. Давайте по-серйозному. Десять центів за долар — це тільки започаткує справу. Ви купуєте дві п'ятих усіх акцій і за стодоларову акцію сплачуєте десять доларів. Це найбільше, на що я можу погодитися. А як вам це не підходить — ось вам ці дві ділянки, запаколюйте собі. Більше як на дві п'ятих я не дозволю себе обібрати.

— Але щоб без липових акцій! — крикнув хтось, і ці слова немов печаткою скріпили згоду всього натовпу.

— Вас тут близько п'яти тисяч чоловік, отже, й акцій мусить бути п'ять тисяч, — почав уголос лічити Смок. — А п'ять тисяч — це дві п'ятих від дванадцяти з половиною тисяч. Таким чином, капітал Акціонерної компанії селища Тра-Ля-Ля становить мільйон двісті п'ятдесят тисяч доларів, тобто дванадцять тисяч п'ятсот акцій по сто доларів кожна, і ви всі купите п'ять тисяч акцій і сплатите по десять доларів за кожну. Якщо ви не згодні — полотном дорога. Ви всі свідки, що я погоджуюся на це тільки з примусу.

У натовпі були впевнені, що Смока впіймано на гарячому, бо він сфабрикував фальшиві заявки. Негайно обрали правління й заклали основи Акціонерної компанії а селища Тра-Ля-Ля. Відкинувши пропозицію розподіляти акції завтра в Доусоні — бо ті, хто не брав участі в сьогоднішньому поході, теж захочуть примазатися, — члени правління вмостилися круг багаття, розкладеного на кризі під скелею, і видавали кожному з присутніх розписку в обмін на десять доларів золотим піском, що його зважували, як і годиться, на терезах, зумисне задля цього принісши їх зо два десятки з Доусона.

Надвечір усю цю роботу було завершено, й селище Тра-Ля-Ля спорожніло. Що ж до Смока з Куцим, то вони вечеряли в своїй хатині й пирхали сміхом, дивлячись на список акціонерів з чотирьох тисяч вісімсот сімдесяти чотирьох прізвищ, і на мішки з золотим піском на суму сорок вісім тисяч сімсот сорок доларів.