— Але ти ще не довів до кінця, — зауважив Куций.

— Він прийде, — впевнено відповів Смок. — Це ж уроджений гравець, і коли Брек шепне йому слівце, він помиратиме, а приплентає.

Не минуло й години, як у двері постукали й увійшов Паливода, а за ним Біл Солтмен. Пильними очима вони обмацали хатину, і погляди їхні зупинилися на лебідці, старанно прихованій під укривалами.

— Ну, уявімо навіть, що я, маючи тисячу двісті акцій, голосуватиму на зборах проти вас, — доводив Паливода через півгодини. — Сьогодні ви продали п'ять тисяч акцій, тобто разом це буде шість тисяч двісті. Припустімо, що ми всі виступимо разом. Але ж у вас із Куцим буде шість тисяч триста! Все одно вирішальне слово ж за вами!

— Та нащо тобі ця земля під забудову? — здивувався Куций.

— Ти знаєш це краще за мене, — відповів Паливода. — І між нами кажучи, — він знов скинув оком на прикриту лебідку, — тут надзвичайно гарна земля.

— Але ж Біл теж хоче, щоб йому підкинули акції, — похмуро сказав Смок, — а ми більш як п'ятсот просто не можемо віддати.

— Скільки ти думаєш вкласти? — спитав Паливода в Солтмена.

— Тисяч п'ять. Більше мені не зібрати.

— Слухай, Паливодо, — повів далі Смок тим самим похмурим і невдоволеним тоном, — якби ми не давні друзі, я б не продав тобі жодної з цих клятих акцій. І так чи так ми з Куцим більше як п'ятсот акцій вам не віддамо, і вам доведеться заплатити за них по п'ятдесят доларів. Це моє останнє слово; не хочете — бувайте здорові. Біл може взяти сотню, а ти — чотириста.

VII

VII

А завтра Доусон почав сміятись. Сміх залунав уперше вранці, щойно розвидніло, коли Смок підійшов до дошки оголошень біля крамниці Аляскинської торговельної компанії й прикріпив там свого папірця. Він ще не встромив останню кнопку, а люди вже юрмилися й читали, зазираючи через його плече й прискаючи зі сміху. Незабаром перед дошкою зібралося кількасот чоловік, і заднім нічого не було видно. Зняли крик, щоб хтось читав уголос; і відтоді цілий день то той, то інший голосно перечитував Смокове оголошення. І чимало було таких, що стояли в снігу й вислухували читання по кілька разів, щоб з усіма соковитими подробицями запам'ятати текст цього оголошення, в якому стояло таке:

«Акціонерна компанія селища Тра-Ля-Ля підбиває свій баланс на стіні. Це її перший і останній баланс. Кожен акціонер, що відмовляється пожертвувати десять доларів Доусонському міському шпиталеві, може одержати назад свої десять доларів, звернувшись особисто до Паливоди Чарлі; в разі відмови з боку останнього може одержати вже напевно, звернувшись до Смока Беллю.