Цю мить Елф підвівся зі свого ложа на півбакові і, простягаючи руку, озвався:

— Мабуть, я заберу цю одежу. Дуже дякую вам, що привезли так скоро,

— Я не розумію, — здивовано сказав капітанів син, — чом було йому не привезти тебе разом з цією одежею?

Поліційний лейтенант мовчки і з досить жалюгідною міною віддав одежу її власникові.

Другого дня, коли Елф намірився зійти погуляти на берег, його зразу оточили човнярі, гукаючи й махаючи руками, щоправда, вельми шанобливо, і кожному страх як кортіло взяти саме його собі за пасажира. Той, кого Елф вибрав, не сказав йому «плати зараз», коли Елф сідав до нього в човна. Ладнаючись вийти на берег, Елф хотів заплатити човняреві узвичаєні десять сен, але човняр підвівся й покрутив головою.

— Все гаразд, — сказав він. — Не треба платити. Ніколи не треба платити. Ти хлопець хоробрий, і квит!

І скільки ще стояла «Енні Майн» у Йокогамському порту, жоден човняр не хотів брати гроші з Дейвіса. Захоплені юнаковою мужністю та незалежністю, вони дарували йому вільний перевіз.

ЛИСТИ

ЛИСТИ

До редактора журналу «Бюлітін»

До редактора журналу «Бюлітін»

^{Окленд, Каліфорнія,}

^{17 вересня 1898 р.}

Шановний добродію!

Я недавно приїхав з Клондайку, де пробув рік, діставшись туди через Даю і Чілкутський перевал. А звідти повернувся через Сент-Майкл, тобто проплив Юконом у човні 2500 миль. Я чимало подорожував по чужих краях та морях і навчився примічати все цікаве, добачати справжню романтику там, де вона е, та розуміти натуру людей, серед яких опинюся.

Я щойно докінчив нарис на 4000 слів[60], у якому описав подорож від Доусона до Сент-Майкла в човні, на веслах. Прошу Вас сповістити, чи не міг би такий нарис придатися для вашого журналу. Я, звичайно, добре розумію, що прийняття рукопису залежатиме від його змістовності й літературних якостей.