Неможливо пройти вдосвіта набережною Темзи від парламенту повз обеліск Клеопатри до мосту Ватерлоо, не пригадавши страждань із сивої давнини, описаних двадцять сім століть тому в книзі Йова:
«Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть. Займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиці. Вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені цього краю. Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ їм хліба дає для дітей. На полі вночі вони жнуть і забирають собі виноград у безбожного. Наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді. Мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають. Сироту відривають від перс і в заставу беруть від убогого. Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи». («Книга Йова», 24, 2–10)
«Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть.
Займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиці.
Вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені цього краю.
Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ їм хліба дає для дітей.
На полі вночі вони жнуть і забирають собі виноград у безбожного.
Наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді.
Мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають. Сироту відривають від перс і в заставу беруть від убогого.
Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи».
Двадцять сім століть проминуло відтоді! А все це наче писано про самісіньке осереддя тієї християнської цивілізації, що за короля її — Едвард VII.
Розділ XIII ДЕН КАЛЕН, ДОКЕР
Розділ XIII
ДЕН КАЛЕН, ДОКЕР