— Бастьєн-Крістоф Сальє був на фрегаті «Ластівка» на посаді адміралтейського писаря. За сучасною термінологією, це щось типу державного контролера. Лікар Епін, про якого мій пращур пише у доволі неприязних виразах, напоїв його отруєним ромом і кинув помирати в ущелині. Отямившись, Бастьєн довго блукав гірським лабіринтом. Лише на третій день, уже втративши надію, він зумів вибратися в джунглі. Там ледь не потонув у болоті. Всі свої нещастя він описав дуже детально, та я не буду їх переказувати. Повернутися до водоспаду він не намагався. Сам вигляд гірського масиву викликав у Бастьєна жах і відразу. Пращур містера Делоні, певно, вже відплив на своєму плоту, і Сальє два тижні прожив на острові сам. Харчувався черепашками і фруктами. Посивів. Молився Богу. Зарікся, якщо повернеться додому, ніколи більше не полишати суходолу. Два тижні по тому повернулася «Ластівка» і підібрала писаря. Він змінив ремесло і дійсно ніколи більше не виходив у море. Його лист, власне, залишений як повчання дітям: ось-бо до чого призводять авантюризм та гонитва за химерами. Але шлях від кам’яної статуї до водоспаду описаний з виключною точністю. Деякі деталі у нас із містером Делоні викликали сумнів, тому що Бастьєн, дитя свого часу, багато пише про чаклунство і заклинання. Однак його вказівки безпомилково вивели нас до потрібного місця. Знайти вхід у сховок — це вже ваша прерогатива, містере Фандорін.

— «Сер Ніколас», — суворо поправила Сінтія.

Магістр історії зосереджено обдумував нові свідчення: гірський масив, лабіринт, водоспад. Ясності від цього не додалося. Радше навпаки.

— Ви казали, Філе, у вас уже є план. Саме час його розкрити, — сказав Ніколас і зробив жест запрошення в бік джерсійця, наче поступаючись йому трибуною.

Делоні повністю відійшов від потрясіння. Певно, розмови про мільйони повернули йому завзятість.

— До біса шпигунів! — Він погрозив комусь невидимому пухким кулаком. — Нехай тільки попхаються. Ми зможемо захистити свої інтереси. А план пропонується ось такий. Завтра вранці ми прибуваємо в Форт-де-Франс. Корабель стоїть там два дні, потім пливе далі вже без нас. Ми залишаємося.

— Крім мене, — вставив Фандорін. — Я планую продовжити плавання. Думаю, двох днів достатньо, щоб зрозуміти, є на Сент-Морісі сховок чи ні.

— Ви хочете сказати, що об'єкт пошуку захований неглибоко? — швидко спитав Міньйон, поглинаючи Ніку очима.

— Гадаю, так, — з недбалим виглядом відповів Фандорін. Якщо сама місцевість не надасть лічилці хоча б якогось сенсу, розраховувати все одно не було ні на що. — У випадку особливої необхідності я можу, звісно, затриматися ще на день-два. Дожену теплохід на Барбадосі.