Ланнон показував головні особливості цієї місцевості на глиняній моделі своїм воєначальникам, іноді просячи підтвердження в командирів своїх гарнізонів, які утримували цей кордон протягом минулого року. У великому шкіряному наметі зібралося двадцятеро людей, і запони намету підняли, щоб пропустити сухий вітер і відкрити вид на широку долину нижче табору. Велика річка була майже невидима, бо ховалася за темною смугою зелених дерев над її берегами. Іноді від води, яка текла між деревами, сюди долітав відблиск сонячного світла. Далеко на півночі туманними синіми рядами пагорбів височів протилежний схил долини.

– Наші шпигуни з’ясували, де розташовані головні міста, в яких живуть племена. Вони стоять переважно на висотах, за день переходу від річки, й дуже важливо атакувати кожне плем’я в один і той самий день.

Він провадив нараду, щоб указати кожному зі своїх командирів місце переправи через річку й шлях повернення.

– Можна не боятися, що на нас нападуть, коли ми повертатимемося, якщо нам вдасться зламати їхній дух у перший день. Кожне плем’я тут перебуває у стані війни з іншими, тому жодне з них не поквапиться на допомогу іншому. Ми можемо зазнати невдачі тільки в єдиному випадку: якщо варварам передадуть застереження й вони розбіжаться, перш ніж ми нападемо.

Він розповів про свій план у всіх подробицях, приділивши увагу і проблемам постачання на дорогах для наступу й відступу, а в кінці розмови назвав дату атаки.

– Залишилося дванадцять днів від сьогодні. Це дає легіонам час підійти до переправ через річку, щоб вчасно добутися до поселень варварів.

Від табору на крутому березі долини великої річки Гай перекинув Шостий легіон Бен-Амона до гарнізонного форту Сет і розбив для легіону табір у лісі мопанових дерев, які мали затулити легіонерів від спостерігачів на протилежному березі. Розкладати багаття було заборонено протягом дня, а вночі їх ретельно затуляли, й чоловіки виготовляли плоти для переправи. Рясні дощі на заході підняли воду в річці, й подолати її вбрід стало неможливим.

Командир гарнізону Маґон Телена – високий, лисий, позбавлений ілюзій чоловік із жовтуватою шкірою й очима, які безперервно моргали через ендемічну хворобу, на яку часто хворіють на берегах цієї річки. Він здавався патетично радим, що Гай товаришитиме йому протягом кількох наступних днів, а Гаю його інформація здалася корисною, тому вони обідали разом щовечора – Гай пригощав зенґським вином, якого мав великий запас.

– Я наказав патрулям виконувати свої звичні обов’язки, як розпорядився ти, святосте.