Катманду було жвавим торговельним центром. Забудоване зовсім непланомірно, без бруківки, місто скидалося радше на гігантське село. Архітектурний стиль, який мав у собі щось англійське, був цікавим, і я побачив багато гарних брусованих будинків. Численні храми з рясно оздобленими, позолоченими дахами надавали місту барвистості. Тисячі тибетських прочан щороку йшли через Катманду вклонитися Будді, який за легендою народився в непальському лісі Тераї.

Через кілька днів по прибутті я мав радість знову потиснути руку полковнику Бейлі. Сім днів у Катманду в гостях у полковника я мешкав ув одного його знайомого англійця.

Його Величність магараджа Йоодха Шемшер прислав мені в подарунок великий кошик живих сірих куріпок. Цей делікатес був у нього завжди наготований, адже їсти куряче м’ясо не дозволялося.

Коли я одразу по прибутті зробив візит до скромного палацу магараджі, що його він мав у своєму розпорядженні як прем’єр-міністр і фактичний правитель країни, володар прийняв мене дуже ласкаво і поспілкувався зі мною, жваво змальовуючи життя в Непалі.

Попри те що в країні є король, якого називають регентом, справжнім її очільником уже багато поколінь є прем’єр-міністр, який має титул Його Величність магараджа. Цей титул отримують лише нащадки Джанґа Багадура, який у середині ХІХ століття твердою рукою поклав край палацовим інтригам і взяв владу в свої руки. Конституція країни разюче схожа з системою, що її набагато пізніше зреалізував ув Італії Муссоліні.

У період урядування брата теперішнього магараджі Чандри Шумшера, який тривав аж 26 років, тобто до його смерті 1929-го, в країні відбулася докорінна модернізація. Було скасовано рабство, а також прадавній індуський звичай «саті», який вимагав спалювати овдовілу дружину на вогнищі разом із померлим чоловіком, реформовано сільськогосподарські методи, розпочато електрифікацію країни і поліпшено транспортні служби: відкрито першу залізничну колію й побудовано підвісну дорогу до Катманду. Країна постійно потерпала від руйнівних стихійних лих. Лише за три роки до того, у січні 1934-го, в непальській долині стався жахливий землетрус, який забрав життя 7000 людей і знищив великі частини поселень.

Тут варто зауважити, що політика теперішньої династії магарадж є традиційно проанглійською, відколи Джанґ Багадур брав участь у придушенні сипайського повстання. Щоб виявити свою прихильність, королева Вікторія запросила його відвідати Лондон, і про цей візит ходить анекдот, який влучно характеризує східну тактовність і кмітливість. Коли королева під час опери пожалкувала про те, що магараджа не може розуміти слова арії, виконуваної Аделіною Патин, гість відповів: «Але ж я не розумію співу солов’я!». У пізнішому поколінні особистий контакт було поновлено, коли король Ґеорґ V після коронування приїхав з візитом до Індії і отримав запрошення до Непалу, де магараджа влаштував на його честь мисливський захід. Готуючись до нього, всю здобич, яку можна було знайти, гнали в одну казаноподібну долину, де Його Британська Величність дістав нагоду вполювати аж тридцять три тигри і чималу кількість іншої великої дичини. Цей мисливський похід, під час якого магараджа на своє нещастя впав зі слона, увічнено в великій картині, що висить у палаці біля сходів на горішній поверх. На ній зображено, як король Ґеорґ робить смертельний постріл у рикливого тигра, а магараджа лежить, простягнувшись у високій траві, немов Даниїл у лев’ячому лігві в оточенні диких звірів.