Перший наступ на позиції ВКТ-лінії, який тривав чотири доби, оприявнив дошкульне місце фронту. То був відкритий район на півночі від Талі, дуже придатний для масованого використання танків. Водночас із тим, як уся ділянка між Виборгом і Вуоксою від 25 червня зазнавала безперервних атак, ворог кинув 10–11 дивізій, підсилених підрозділами танкового війська й штурмової артилерії, на відтинок фронту, що прилягав до Виборга зі сходу. Авіація теж сконцентрувала всю силу на цій ділянці, обороняли яку лише дві дивізії й одна бригада. Виснаженість цих частин вселяла велику тривогу, а надто що маневри росіян біля гирла Виборзької затоки свідчили про майбутню атаку на узбережжя західніше від Виборга. Тож треба було й на цьому напрямі тримати резерви напоготові.

На напрямі головного удару північніше від Талі ворогові вдалося поступово вклинитися в наші оборонні позиції на 4 кілометри вглиб. Утім контратаки нашого війська відкинули росіян трохи назад, і, докладаючи майже нелюдських зусиль, воно ледь не перетяло комунікації атакувального клину й не замкнуло його самого у великому мотті. Невдача цього маневру зумовлювалася насамперед тим, що ми мали занадто слабкі танкові сили. Чотири доби фронтом прокочувалися безупинною низкою то в той, то в той бік хвилі атак і контратак. Перед оборонцями постала загроза, що їх самих буде оточено, а тому їм врешті довелося перенести лінію фронту назад обабіч пробитого відтинку і зайняти позиції на нефортифікованій межі на рівні Ігантали.

Таким чином ворог на західній ділянці ВКТ-позицій створив западину приблизно на 6 кілометрів углиб і спробував негайно нею скористатися. На всій новій межі 30 червня розгорілися шалені бої, але цього разу оборона встояла. Остання з одиниць, перекинутих зі Східної Карелії, 6-та дивізія під проводом відважного генерал-майора Вігми, який у цих боях героїчно загинув, вчасно прибула і зміцнила оборону під Іганталою. Великий наступ на ВКТ-позиції за участю загалом 16–17 дивізій було відбито. Сталося те, на що ми навряд чи сподівалися — такий підсумок можна вважати справжнім дивом. Цей фронт і надалі витримував усі атаки аж до кінця війни.

Однак спроби ворога пробити браму на південь Фінляндії цим не вичерпалися. Після того як було зупинено штурм на ігантальському напрямі, росіяни перейшли до атак понад Виборзькою затокою і під Вуосалмі на Вуоксенському фронті. Вони хотіли двобічним обхідним маневром пробити оборону між Виборгом і Вуоксою.

Перший із цих двох маневрів був, безперечно, небезпечнішим, адже від останнього тижня червня стало цілком очевидним, що росіяни і на морському фронті вдадуться до дій великими силами, які належали до 59-ї армії, нещодавно перекинутої на Карельський перешийок.