А що як не терористи — вони, до речі, завжди публічно беруть на себе відповідальність, і в твоїх кровних інтересах, щоб так воно й сталося, — та якщо не профі, а якийсь скажений одинак, на кшталт безробітного Андрія Марковича, щирий ненависник готелю, що ганьбить місто, і цій людині, навпаки, хотілося по змозі уникнути зайвих жертв… то дочекався би, виродок, поки закінчиться сніданок, щоб вони всі розійшлися у справах свого відрядження, пішли погуляти, показати місто своїм дітям!.. На біса — з самого ранку, рівно о восьмій?

Але у нього — в тебе? — могли просто збитися налаштування годинникового механізму. Від такого не застрахований ніхто, занадто це хистка і свавільна субстанція — час.

— Закуриш? — запопадливо поцікавився псевдобомж-Володя.

Захотілося все-таки лягти, відвернувшись головою до стіни, але виявилося, що це боляче, дуже боляче. Сто відсотків, зламали ребро.

* * *

— Це наша робота, Андрію Ігоревичу. Ви маєте розуміти. Загинули люди.

Добрий слідчий у штатському не мав квадратної пики, зате мав ямочки на щоках, вочевидь, вони в нього з юності, отоді й заходилися готувати його в добрі — в їхньому фаховому господарстві нічого не пропадає марно. Тільки ж нічого й нового не з’являється чортзна-скільки десятиліть поспіль.

Припустімо, але ж я теж знаю правила:

— Я говоритиму в присутності свого адвоката. Гримальська Ганна Сергіївна, дозвольте їй зателефонувати.

Красуня і розумниця Анька спеціалізувалася на авторському праві й тисячу разів казала, що не хоче мати нічого спільного з жодним криміналом, але ж заради мене можна, мабуть, поступитися принципами. А ще, йому розповідали, вона блискуче вела процеси з розірвання шлюбу, та цього Андрій точно вже не міг перевірити.

— І я маю зателефонувати дружині.

Якщо, згідно з їхніми оперетковими правилами, дозволять лише один дзвінок, то краще Аньці, вирішив Андрій. Вона зможе запустити медійну машину, підштовхнути інформаційну хвилю — те, що мені зараз потрібно найдужче. Інні та дітям вона теж зуміє повідомити правильно, пом’якшивши і згладивши все, що в цій ситуації можливо згладити і пом’якшити.

— Адвокатові ми повідомимо, — пообіцяв, усміхаючись, добрий. — А ваша дружина, Маркович Інна Валеріївна, вже тут.

Не зміг стриматися, здригнувся, підвів голову. Коли вони встигли? — якийсь, мабуть, спеціальний літак. І що ж їм від неї треба?!

— Пані Маркович тут від учора, — пояснив слідчий. — Прилетіла, щойно стало відомо про ваше зникнення. Ви ж знаєте, інформація була по всіх новинах…

Андрій не знав. Кивнув машинально, вже починаючи погоджуватися з усім, що йому кажуть; я читав, таке рано чи пізно стається з кожним, хто опиняється… Інка. Вона не має тут бути.