Я посміхнувся від абсурдності артуріанського образу гітари в камені. Як і кожен мисливець, я дивився фільм Джона Бурмана «Екскалібур» багато разів, тому було очевидним, що потрібно робити далі. Я простягнув праву руку, схопився за гриф гітари і потягнув. З довгим металевим писком гітара вільно подалась з каменю.
Я підняв гітару над головою, і металевий дзвін переріс в павер-акорд, який луною рознісся по всій печері. Я витріщився на гітару, і майже активував реактивні черевики знову, щоб летіти назад. Але раптом в голову прийшла ідея і я завмер.
Протягом декількох років у середній школі Джеймс Галлідей брав уроки гри на гітарі. Саме це надихнуло мене теж навчитися грати. Я ніколи не тримав справжньої гітари, але на віртуальній міг порвати будь-кого.
Я пошукав в інвентарі та знайшов медіатор. Тоді відкрив щоденник Грааля і відкрив ноти до «2112», а також гітарну табулатуру пісні «Відкриття». У ній ішлося про те, як герой знаходить гітару в кімнаті, прихованій за водоспадом. Коли я почав грати, печерою прокотився потужний звук, незважаючи на відсутність електрики чи підсилювачів.
Коли я закінчив грати першу частину «Відкриття», на камені, в якому була гітара, ненадовго з’явилося висічене повідомлення.
За декілька секунд слова почали зникати з каменю, блідніючи разом з останніми нотами пісні. Я швидко зробив скріншот загадки, намагаючись розібрати її зміст. Йшлося, звичайно, про Треті ворота. І те, що їх «не відчинить один».
Чи «шістки» зіграли пісню і бачили повідомлення? Я дуже сумнівався. Вони, напевно, витягнули гітару з каменю і відразу повернули її до храму.
Якщо це так, то вони не знають, що для відкриття Третіх воріт потрібен якийсь трюк. І це пояснює, чому вони досі не знайшли «яйце».
* * *
Я повернувся в храм і поклав гітару на вівтар. Щойно я це зробив, комп’ютери навколо мене почали видавати какофонію звуків, наче налаштовувався оркестр. Шум досяг крещендо, а тоді різко затих. Спалах світла на вівтарі — і гітара перетворилась у Кришталевий ключ.
Коли я взяв ключ, прозвучав сигнал і мій рахунок на Табло збільшився на 25 000 очок. Додаючи 200 000 очок, які я отримав після проходження Других воріт, мій загальний рахунок дорівнював 353 000, на одну тисячу більше, ніж у Сорренто. Я повернувся на перше місце.
Але я знав, що не час радіти. Я швидко оглянув Кришталевий ключ, нахиляючи його, щоб вивчити блискучу грановану поверхню. Я не побачив ніяких слів, але знайшов невелику монограму, вигравірувану в центрі ручки ключа — одну каліграфічну літеру «А», яку одразу впізнав.