– То як?
Симон зітхнув.
– Більш-менш. Поговоримо про це якось іншим разом. Спати?
Парр кивнув.
– Спати.
Він поплескав Симона по плечу, повернувся і пішов до свого джипа. Симон подивився йому вслід. Зігнув гачком вказівний палець і витягнув з-під губи снус. Тютюн більше не смакував йому.
Розділ 31
Розділ 31
Була сьома ранку, коли Симон узявся до роботи. Він спромігся на дві з половиною години сну, завдяки півтори чашки кави і половинці таблетки від головного болю. Деякі люди здатні виживати на дуже невеликій тривалості сну. Симон до них не належав.
А от Карі, схоже, належала. Вигляд у неї був на диво бадьорий, коли вона підійшла до нього.
– Що чути? – спитав Симон, важко падаючи в своє крісло і розпечатуючи коричневий конверт, що чекав на нього на столі.
– Жоден з трьох чоловіків, яких ми заарештували минулої ночі, не дав ніяких свідчень, – доповіла Карі. – Взагалі – жодного слова. Вони навіть відмовились назвати свої прізвища.
– Славні хлоп’ята. А ми їх знаємо?
– Авжеж. Їх упізнав таємний агент. Усі троє мають попередні судимості. Їхній адвокат нагодився посеред ночі, без виклику, і перервав наші спроби що-небудь витягти з них. Пан на ім’я Ейнар Харнес. Мені вдалося простежити мобільний телефон, з якого надіслав текстове повідомлення отой Син. Мобільний зареєстрований на Фіделя Лая. Володаря собачого розплідника. Він не відповідає на дзвінки, але сигнали базової станції показують, що він на своїй фермі. Ми надіслали туди дві патрульні машини.
Симон зрозумів, чому в Карі – на відміну від нього самого – не був такий вигляд, наче її щойно витягли з ліжка. Це тому, що вона досі й не вкладалася – працювала впродовж усієї ночі.
– Тоді отой Хуґо Нестор, що ти доручив мені знайти його… – вела вона далі.
– Так?
– Його немає за домашньою адресою, він не відповідає на дзвінки, його немає в його офісі, хоча, зрештою, всі його адреси можуть бути липові. Все, що наразі маємо, – це свідчення таємного агента, який бачив Нестора тієї ночі у «Вермонті».
– Гм. Офіцере Адель, вам не здається, що у мене неприємний запах з рота?
– Не такий, щоб я помітила, але, знову ж таки, у нас не…