– Пикою в асфальт і руки за голову! Хутко!

Він обійшов фургон і зробив те саме з отетерілим чоловіком, що був на пасажирському сидінні.

Симон і Карі підійшли до бокових розсувних дверей фургона. Зсередини долинало собаче скавучання і гавкіт. Симон схопив ручку дверей, і Карі стала перед ним з карабіном напереваги.

– Схоже, тварюка чимала, – сказав Симон. – Може, варто зробити ще один крок назад?

Вона кивнула і зробила так, як він радив. Тоді він рвонув двері.

З фургона вискочило біле чудовисько і з роззявленою пащею стрибнуло просто на Карі. Це сталося так блискавично, що вона не мала шансу застосувати свою зброю. Пес ляпнувся на землю перед нею і завмер бездиханний.

Симон ошелешено глянув на свою руку з пістолетом, що курився.

– Дякую, – сказала Карі.

Вони повернулись назад до фургона. Зсередини на них дивились кілька пар переляканих широко розплющених очей.

– Поліція, – сказав Симон.

І, побачивши з виразу очей, що ця інформація не розцінюється, як беззастережно добра новина, додав:

– Добра поліція. Ми – на вашому боці.

Потім він дістав мобільний телефон і набрав номер. Приклав мобільний до вуха і подивився на Карі.

– Ти не могла б зателефонувати у відділок і попросити їх, щоб надіслали дві-три патрульні машини?

– А ти куди дзвониш?

– У ЗМІ.

Розділ 30

Розділ 30

Над Енерхауґеном уже займався світанок, а репортери й досі розпитували та фотографували визволених бранок, яким видали шерстяні ковдри і чай, який Карі заварила на кухні. Троє з репортерів не відступали від Симона, сподіваючись витягти з нього більше подробиць.

– Ні, ми не знаємо, чи хтось іще стоїть за цим злочином, крім тих осіб, що ми їх заарештували цієї ночі, – повторив Симон. – Так, ви правильно зрозуміли, що рейд за цією адресою був здійснений нами за інформацією з анонімного джерела.