Його міркування йшли від візуального аспекту до тактильного, бо ж не слід було виключати, що привабливу людину захочеться обійняти.
Містер Ґамб легенько притрусив долоні тальком і схопив кравецький муляж власного тіла в природні, невимушені обійми.
– Поцілуй мене, – грайливо сказав він порожньому простору, де мала бути голова. – Та не
Ґамб погладив муляж по спині, куди природним чином лягала його рука. Потім він обійшов манекен, щоб поглянути на сліди від тальку. Нікому б не хотілося намацати шви. Проте в обіймах долоні стають хлист-навхлист по спині. А ще, подумалося йому, людські руки призвичаїлися до центральної лінії, що пролягає вздовж хребта. Це місце буде не таким помітним на тлі загальної асиметрії наших тіл. Отож, шви на плечах не розглядаються в жодному разі. Центральна виточка вгорі – ось вирішення проблеми, верхівка – трохи вище за середину лопаток. Тим самим швом можна прикріпити до підкладки цупку кокетку, для надійності. Лайкрові вставки під планками по обидва боки (треба не забути купити лайкру) і текстильна липучка під планкою праворуч. Йому пригадалися надзвичайні вечірні вбрання від Чарльза Джеймса[183], в яких асиметричні шви були ідеально гладенькими.
Виточку позаду затулятиме волосся, те, яке він невдовзі матиме.
Містер Ґамб стяг мусліновий зразок із кравецького муляжу та взявся до роботи.
Швацька машинка була старою й високоякісною – вишукано оздоблена ножна машинка, яку років сорок тому переобладнали на електричну. На рукаві машинки виднівся згорток, намальований сусальним золотом, зі словами: «Я ніколи не втомлююсь, я служу». Ножний важіль і досі працював, і Ґамб запускав ним машинку щоразу, як робив новий шов. Коли стібки вимагали особливої уваги, він працював голими ногами, обережно розгойдуючи педаль м’ясистою стопою, хапаючись за край пальцями з пофарбованими нігтями, щоб не настрочити зайвого. Деякий час чувся тільки шум швацької машинки, хропіння маленької собачки та сичання парових труб у теплому підвалі.
Закінчивши вшивати виточки на мусліновому зразку, він приміряв його перед дзеркалом. Песик стежив за ним із кутка, нахиливши голову набік.
Треба трохи розширити під пахвами. Ще лишалося кілька питань з обшиванням і клейким флізеліном. Попри те, вбрання було гарне. Таке м’яке, еластичне, пружне. Він уже бачив, як підстрибує на драбині водної гірки – так прудко, як йому заманеться.
Містер Ґамб погрався з освітленням і перуками для більшого драматизму, примірив чудове кольє під шию з мушлями. Він матиме приголомшливий вигляд, коли вдягне декольтований туалет або звабливий пеньюар на свої нові груди.