Він спокушався продовжити роботу, серйозно взятися до справи, проте очі вже втомилися. Він хотів, щоб рухи були абсолютно впевненими, до того ж йому набрид постійний шум. Він дбайливо налаштував стібки й розклав зразки. Ідеальна викрійка.
– Завтра, Золотце, – пообіцяв він маленькій собачці, витягаючи яловичі мізки з морозилки, щоб відтанули. – Займемося цим завтра з самого ра-а-а-анку-у-у-у-у. Матуся буде такою
Розділ 47
Розділ 47
Старлінг міцно спала протягом п’яти годин, а тоді прокинулася серед глупої ночі, розбуркана страхом від сновидіння. Вона закусила кінчик простирадла й затулила вуха долонями, намагаючись розібратися, чи вона справді прокинулася й утекла від кошмару. Мовчання, жодного ягнячого крику. Коли вона переконалася, що не спить, серце вповільнилось, але ноги не хотіли зупинятись і рухалися під ковдрою. Старлінг знала, що за мить її думки так само пустяться наввипередки.
Вона відчула полегшення, коли замість страху нею прокотилася хвиля люті.
– Здуріти можна, – сказала вона й звісила з ліжка ногу.
Протягом усього цього довгого дня її підставив Чилтон, образила сенаторка Мартін, вичитав і покинув напризволяще Крендлер, познущався доктор Лектер та ще й учинив таку огидну й криваву втечу, а Джек Кроуфорд узагалі усунув її від справи, – але від однієї образи їй боліло найдужче: від того, що її назвали крадійкою.
Сенаторка Мартін була мамою, яка переживала неймовірний стрес, і їй остогидли поліцейські, які порпаються в речах її дочки. Вона не хотіла скривдити Старлінг.
Та все одно це звинувачення застрягло під шкірою, наче розпечена голка.
Змалечку Старлінг навчили, що крадіжка – то найбезчесніша, найпаскудніша справа, яка недалеко стоїть від зґвалтування чи вбивства заради грошей. У деяких випадках убивство може бути навіть кращим за крадіжку.
Дитинство Старлінг пройшло в установах, де було замало винагород і забагато несправджених бажань, тож вона навчилася ненавидіти крадіїв.
Лежачи в темряві, вона визнала ще одну причину, з якої звинувачення сенаторки Мартін так сильно її непокоїли.
Старлінг знала, що сказав би в цьому випадку саркастичний доктор Лектер, і знала, що то правда: вона боялася, що сенаторка Мартін угледіла в ній щось вульгарне, дешеве, крадійкувате і зреагувала на це. Сука вандербільтівська[184].
Доктор Лектер із задоволенням відзначив би ще один чинник: класова нерівність і придушена лють, яка всмоктується з молоком матері. Старлінг аж ніяк не поступалася сенаторці Мартін освітою, розумовими здібностями та пориваннями, тим паче зовнішністю, але від цього чинник нікуди не зникав, і вона про це знала.