Кетрін Бейкер Мартін лежить у такій самій темряві, яка оточує тебе тепер. Старлінг на хвилину про це забула, поки розмірковувала про власні інтереси.

Картини кількох минулих днів покарали Старлінг за миттєву слабкість, спалахнули перед нею нежданими кольорами, надмірними кольорами, приголомшливими кольорами, які стрибають на тебе з мороку, коли серед ночі вдаряє блискавка.

Тепер до неї завітала Кімберлі. Товста мертва Кімберлі, яка проколювала собі вуха, щоб бути гарнішою, та заощаджувала гроші на воскову епіляцію. Кімберлі, яку позбавили волосся. Кімберлі, її сестра. Старлінг вирішила, що колись Кетрін Бейкер Мартін навіть не поглянула б у бік Кімберлі. А тепер вони стали сестрами на глибинному рівні, під шкірою. Кімберлі, яка лежить у похоронному бюро, повному тих ковбоїв-гвардійців.

Старлінг більше не могла на це дивитися. Вона спробувала відвернути обличчя, наче плавець, який повертає голову для наступного подиху.

Усіма жертвами Баффало Білла були жінки, він був схиблений на жінках, жив, щоб полювати на жінок. Але жодна жінка не присвятила весь свій час полюванню на нього. Жодна жінка-детектив не займалася геть усіма його злочинами.

Старлінг замислилась, чи стане Кроуфорду нахабства запросити її на розтин, коли справа дійде до Кетрін Бейкер Мартін. Білл «розправиться з нею завтра», як передрік Кроуфорд. Розправиться з нею. Розправиться з нею. Розправиться з нею.

– В пизду його, – сказала Старлінг уголос і поставила ноги на підлогу.

– Ти там що, Старлінг, розбещуєш якесь дурбецало? – спитала Арделія Мепп. – Затягла його сюди тишком-нишком, поки я спала, а тепер інструктуєш і гадаєш, що я нічого не чую.

– Вибач, Арделіє, я не хотіла…

– Старлінг, їм треба давати набагато точніші вказівки. Не можна говорити такі речі, як ти оце щойно сказала. Розбещення дурбецал схоже на журналістику – треба чітко вказувати Що, Коли, Де і Як. Думаю, що Чому відпаде саме по собі, по ходу справи.

– Тобі тре’ шось випрати?

– Здається, ти спитала, чи не треба мені щось випрати.

– Ага, піду закладу прання. Тре’ шось?